Постріл

Приціл тримати вчили твердо й вичищати від сміття,

Ножем, щоб володів майстерно, як експерт.

То ж заховай агресію свою в отриманий футляр

І випускай її, як дозвіл надійде на це.

Тяжкі навчання керуватиме рушниця,

Мішені різні, чого не сказать за кольори.

У полум’ї війни встигнеш розгледить лиця,

Чи випустиш патрон, а потім пробуй дожени?

Помилка стане зразу збудником хвороби,

Одна неточна думка - вічне почуття провини.

І неважливо більше скільки добра зробиш,

Дзеркальний силует до смерті лишиться немилим.

Такі навчання, отаке тяжке життя,

Я заздрю і водночас співчуваю.

Але можливо це солодка лиш брехня,

А кожен постріл наближає гуркіт раю.