Зорепад
50095
І що, ти думаєш прийде?
Залишить всесвіт за для тебе?
Її життя немов політ.
А для польоту небо треба.
А для польоту є лиш мить.
Немає часу для овацій.
Єдиний подих і горить.
Моє кохання в світ абстракцій.
Немає часу на дубляж.
Немає місць для розвороту.
Її життя немов форсаж.
Це сенс космічного польоту.
На цих великих швидкостях
Життя на мить мов завмирає.
У небі моїм зорепад.
І серце на віки кохає.
© Андрій Абрамов (Onra Onra).
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯