2020 рік

Коли черговий яскравий спалах розвіявся, друзі почали озиратися на всі боки. Цього разу місце було зовсім незнайоме і навіть страшне. Виглядало як якась печера з червоними стінами. На подив хлопців та дівчат, навіть без стороннього освітлення, вони все бачили навколо себе.

— Шо. За. Фігня??? — обурено спитала Леслі.

— Сам у шоці, — відповів Вільям.

— Ну-у-у, нам походу туди треба йти — сказав Марк, вказуючи на темний коридор, що веде до невідомості.

— А чому саме туди? — Запитала Адріана.

— Ну, позаду нас так то глухий кут, якщо ти ще не бачила — відповів Нолан, після чого дівчина обернулася:

— А, ой, точно.

Усі пішли тим коридором. Найдивніше було те, що вони не бачили, що чекає їх там, куди вони йдуть, але чудово бачили одне одного. І це незважаючи на те, що коридор був прямим.

— О, дивіться! Там двері! — крикнула Аделіна.

— Тихо, не поспішай їх відкривати, — сказала Ніколь і взяла Аделіну за руку.

Друзі все ближче і ближче підходили до тих дверей, і також частішало з кожним кроком їхнє серцебиття.

— Ну, ось ми і тут. Що далі? — спитав Нолан.

— Ну, якщо судити про твори Чехова, де, якщо рушниця висить на стіні, вона обов'язково вистрілить, то тут крім того, як відкрити двері, більше варіантів немає. — сказав Марк.

— Окей, раз така котовасія, я йду першою — сказала Леслі і відчинила двері.

Після побаченого у всіх пропав дар мови і повисли щелепи. Те, що вони побачили, не вкладалося в них у головах. У тій кімнаті, до якої вели двері, був великий камін, у якому сильно горів вогонь. Крім цього в кабінеті був великий шкіряний диван та стіл, за яким сидів чоловік. Він був охайно одягнений у все чорне: костюм, сорочка, лаковані туфлі. У нього була невелика борідка і... роги, схожі на ріжки барана.

— Ласкаво просимо! Мої любі, проходьте, сідайте, почувайтеся як удома! — сказав досить низьким, але дзвінким голосом чоловік.

— Стривай… То ти… Ти… — почала говорити Аделіна.

— Так, той самий Сатана, приємно познайомитися. — сказав чоловік і підняв келих з віскі.

— Тобто... Це ти весь цей час нас відправляв по всіх дупах світу? — спитала з невеликою злістю Адріана.

— Так, саме так. До речі, класні костюми, — сказав Сатана, глянувши й підморгнувши Вільяму з Ноланом, які так і залишились у костюмах Снігуроньки та діда Мороза.

— Трясця твоїй матері, Сатана! А ти не міг нам раніше про все розповісти чи що? — спитала Леслі.

— Якби я заявився до вас на початку січня 2020 року, ви подумали б, що це у вас білочка від перепою.

— Але ти міг би хоч якось більше нас інформувати, бо ми реально були як кошенята, кинуті у воду.

— Пробачте, вибачте. Так вже вийшло.

— Стоп, стоп, стоп — перебив усіх Нолан, — якщо ти існуєш, то є і Бог?

— Ну, як би вам сказати. Він нібито є, і нібито його немає.

— Це як? — спитали всі хором.

— Як певна істота, він є, причому він одночасно і Аллах, і Будда і макаронний монстр і так далі. Але. Він не створював всесвіт і людей. Так що Дарвін був справді правий.

— А що тоді робить цей ваш Бог? — спитав Вільям.

— Ну, раніше він трохи там хворим допомагав і таке інше. Ну, коротше, творив своєрідне «диво».

— А зараз що трапилося? — Запитав Марк.

— А, то він у запій пішов після 2019 року.

Всі затихли і витріщили очі від такої новини, але від сміху Сатани решта теж почали сміятися.

— Отож, і як він у запої, довелося взятися за справу. Адже, якщо все людство помре, кого я тоді на каторги відправлятиму? — сказав задерикувато Сатана.

— О, питання, тобто рай та пекло існують, як у Біблії? — Запитала Ніколь.

— Ну... не зовсім так. Ті люди, які себе нормально поводили все життя і число їхніх поганих вчинків було менше ніж добрих, то вони просто потрапляють до Чистилища, де очікують у черзі на можливе переродження. Там шанс приблизно 25%, що ти потрапиш у нове тіло, інакше сидітимеш у Чистилищі, поки не настане новий рік. Щороку проходить нібито лотереї. Пощастить, не пощастить, коротше там своя система. А ось ті, хто поводився огидно, потрапляють до мене і «відпрацьовують» все скоєне, щоб вийти в нуль або навіть в плюс карми.

— Ось ти сказав погані та добрі вчинки. Ти нібито про гріхи? — спитала Леслі.

— Ой, фу фу фу, той, хто написав 10 заповідей і ту хрінотінь про гріхи досі у мене на відпрацьовуваннях сидить. Ми враховуємо не гріхи, а вчинки, які приносять добро чи зло в цей світ. І, передбачаю ваше наступне питання: Я, Сатана, не маю наміру сіяти зло, моє завдання карати поганих людей.

— Чому ти вибрав саме нас? — спитала Аделіна.

— О, це теж цікаво. Просто ви єдині, хто не вірить у Бога, але при цьому вірить у Сатану. І головним було те, що ви не такі, як інші сатаністи. Тим би лише влаштувати оргію під наркотою і викликати всесвітній апокаліпсис. Ви ж, навпаки, намагаєтесь завжди допомагати людям. Навіть у медичний пішли. Особисто я б туди не сунувся. — весело сказав Сатана.

— А ти маєш якусь освіту? — спитав сміючись Нолан.

— Мені не потрібна освіта, щоб сидіти тут і керувати чортиками.

— О-о-о-о, а чи можна нам побачити Бога? — Запитала Адріана.

— Та без Б. — відповів Сатана і клацнув пальцями. Цієї ж секунди вони опинилися в схожому кабінеті, але замість каміна там було величезне вікно з видом на хмари. У самому кабінеті на підлозі сидів бородатий чоловік у довгому жовтому платті і грав на ноутбуці в Сімс, попиваючи Кагор прямо з пляшки.

— А ось і він, проблема більшості війн у Середньовіччі та скалка у дупі 2020 року. — сказав Сатана, показуючи на цього чоловіка рукою. Коли він почув голоси позаду, то обернувся із запитаннями:

— Що? Хто тут? Звідки ви взялися? — почав розгублено говорити Бог. — А-а, Сатюхо, це ти, сідай, вип'ємо винця.

— Я це місиво не п'ю. І не називай мене Сатюха! — обурився Сатана.

— Ой, та гаразд тобі, подивися, яких я персонажів у Сімсі зробив. У мене тут Путін, Лукашенко та Трамп.

Друзі почали тихо сміятися, щоб Бог не почув.

— Навіщо тобі ці лоботряси-політики? Ти краще зайнявся б чимось корисним.

— Е-е-е. Я тут Бог! Не вказуй мені, що робити!

— Господи боже мій, заспокойся. А то знову пришлю до тебе Ліліт.

— Та не дай Боже! А, чорт, я ж Бог. Коротше нафіг треба.

— Ну, так берись за справу.

— Та відчепися від мене, чортяка! — крикнув Бог, закривши ноутбук і діставши з шафи валізу, після чого поклав туди ту саму пляшку з Кагором, хоча в ньому вже лежала купа таких же пляшок, наповнених вином. Взяв в іншу руку ноутбук і з криками: «Мене все заїбало! Я беру відпустку! відчинив вікно і вистрибнув у нього.

— Е-е-м це що за хрінь? — спитала Леслі.

— Сам шокований, — відповів Сатана, — ну коротше, якщо що, я вас покличу, раптом що.

— У мене, сподіваюся, знову не стрілятимуть? — Запитав з обуренням Нолан.

— Нічого не можу обіцяти.

— О, а можеш виконати одне бажання? — Запитала Адріана.

— Дивлячись якесь.

— Я хочу, щоб той хлопець, Ентоні, переїхав до нас у сусідній будинок.

— Ну-у, це я влаштувати можу. — відповів Сатана і клацнув пальцями. Інші друзі також загадали по одному бажанню і король дияволів їх виконав.

Після всього цього, цей приємний чоловік ще провів їм екскурсію по Чистилищу і по тим самим 9 колам, де працюють люди з мінусовою кармою.

— Ну, на цьому наш екскурс закінчено, гадаю, ми ще з вами зустрінемось! — сказав Сатана і клацнув пальцями, після чого знову з'явилося яскраве світло, і підлітки опинилися у своїй квартирі.

— Ось це пригода, звичайно! — захоплено сказала Аделіна.

— У мене досі відчуття, що це нас з перепою так плющило, — відповів Вільям.

—Та годі тобі, Снігуронько, ось Сатана зацінив твої гарні ніжки в панчохах, вважай, плюсик у карму заробив — сказала Адріана, після чого всі почали нестримно сміятися.

Усі й надалі продовжили святкувати. Новорічні фільми, смачна випивка та не менш смачні страви зробили це свято ще кращим.

Поки всі відзначали цю подію, на їхньому столі в кутку кімнати з'явився незрозумілий листок, але всі були так захоплені розмовою, що ніхто й не помітив.

Що ж було в тому посланні і що чекає на друзів далі?