Вовкулака
14096
Темну ніч розірвав розпачливий крик.
Чиїсь очі слідкують з гущавини лісу!
Мені почувся десь поруч тихесенький рик...
Ніхто не бажає відкрити легенди завісу.
Блукаючи в лісі, його стережися!
Не щадить він нікого й вогню не боїться.
Від кігтів та ікол його вбережися!
Від жаху в очах вже потроху двоїться.
Ти чуєш ті звуки? Виття та скавчання...
Гадаєш, то вовк чи, можливо, собака?
Десь поруч лунає жахливе гарчання.
Сезон полювання відкрив вовкулака.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯