МІСЯЧНЕ ТАНГО

А на дворі вже сповна володарювали вечірні сутінки. Темне небо було рясно осяяне міріадами яскравих зірок, серед яких ліниво прогулювався повнощокий Місяць. Голосно кумкали жаби на ставку за селом і тихо дзижчали останні кровопивці-комарі. Повітря хоч і було достатньо прохолодним, все ж таки здавалося жінці напрочуд солодким і ніжним. Всівшись на гойдалку, Наталя знову поринула у спогади минулого. Пам’ять жінки спритно витягнула зі своїх потаєних комірчин яскраві картини її далекого дитинства та юності. Вона з задоволенням перебирала їх одну за іншою, не помічаючи більше нічого навколо|. І лише неголосне покашлювання відірвало її від цієї надзвичайної приємної справи|.

Озирнувшись, вона побачила поряд молодшу сестру, яка уважно її роздивлялася.

– Тобі не холодно? – турботливо запитала Олеся.

– Ні. Все гаразд, – відповіла Наталя.

– Ліжко готове. Можеш йти відпочивати хоч зараз.

– Щось перехотілося|. Ніч така чудова. Так би і милувалася нею до самого ранку.

– Так, ночі у нас дійсно прекрасні, – погодилася молодша сестра.

Олеся всілася на ослона неподалік від Наталки і ледь чутно зітхнула. Вони трохи помовчали, насолоджуючись чарівливою красою погожої осінньої ночі. Нарешті Олеся не стримавшись, запитала:

– Що у тебе скоїлося, сестричко?

– А з чого ти взяла, що в мене щось трапилася? – здивувалася Наталя.

– По очах бачу, – злегка посміхнулася Олеся. – Ми ж з тобою не тільки рідні сестри, але і якнайкращі подруги. Колись вміли розуміти один одного півпогляду, без слів. Давай розповідай, в чому справа.

Віднікуватися не було жодного сенсу і як і бажання надалі обманювати молодшу сестру. Жінка відчувала, що все ж таки повинна виговоритися і хоч з кимсь поділитися своїми теперішніми проблемами. Чом би цього не зробити з Олесею? Можливо, тоді їй стане хоч трішки легше на серці та спокійніше на душі.

Закуривши сигарету, Наталя зробила декілька глибоких затяжок і поволі вимовила:

– Я пішла від свого чоловіка.

– Як? Чому? Коли? – вибухнула питаннями очманіла Олеся.

– Кілька днів тому я випадково дізналася, що він зраджує мені.

Сказавши це, Наталя прогнозовано не стрималася і розплакалася. Сльози бурхливим потоком хлинули з її очей. Ковтаючи слова і розмазуючи косметику по обличчю, вона, схлипуючи, продовжила:

– Ти просто не уявляєш собі, як огидно буває, коли застаєш рідного чоловіка з найближчою подругою у власній спальні… Як це осоружно і неприємно бачити їх голяка в своєму ліжку… Як хочеться взяти і просто вбити обох цих паскудників на місці їхнього злочину…

– Як же це трапилося? – знов поставила запитання Олеся. – Чому він проміняв тебе на іншу?

– Не знаю, – тихо призналася Наталя. – Ми вже давно почали віддалятися один від одного. Всі ці невідкладні справи|, тривалі відрядження і термінові від’їзди з дому практично не залишали часу на нормальне спілкування. Не дозволяли створити затишне сімейне вогнище. Тому, рік від року, наші відносини ставали все більш і більш прохолодними. З часом у мене навіть почала закрадатися страшна підозріння, що Михайло ніколи по-справжньому і не кохав мене. Тепер ось виявилося що ці сумніви і побоювання не безпідставні, і він насправді схильний до подружньої зради.

– Чому ж ти ніколи нам розповідала про ці неприємності особистого життя? – допитувалася Олеся.

– А що було вам розповідати? – гірко зітхнула жінка. – Те, що я колись помилково прийняла звичайне чоловіче захоплення за палку пристрасть? Що по наївності піддалася спокусі солодкого життя і пов’язала свою долю зі звичайним лицеміром і підлим зрадником? Що своїми руками сама собі нерозумно підготувала таке нещасливе майбутнє?

– І що ж ти тепер думаєш робити? – запитала Олеся.

– Ще не вирішила, – зізналася Наталя. – Ось тому й приїхала до вас щоб якось прийти до тями| і трішки зібратися з власними думками . Якщо ти не проти – хотіла б пожити тут декілька днів.

Олеся ніжно обійняла сестру, і лагідно погладжуючи її по спині, співчутливо промовила:

– Бідненька ти у нас. Живи з нами, скільки хочеш. Це ж і твій будинок також.

Наталя ще раз схлипнула і тихо сказала:

– Велике спасибі тобі сестричка за розуміння і підтримку. Тільки, будь ласка, не розповідай про мої сімейні неприємності батькам. Не хочу їх зараз сильно хвилювати цим. Добре?

– Звичайно ж, я їм нічого не скажу, – швидко відповіла Олеся, і втомлено позіхнувши запропонувала. – Пізно вже, пішли спати.