Випалена вогнем

З роси й з трави, я сплету собі серце,

Я піду у небо, там не буде війни,

А люди забуті, занедбані й черстві,

На мене чекатимуть, щоб зміг я прийти.

Та я не вернусь, я похований в хмарах,

Мого тіла нема, воно обернеться в дощ,

В мене крила великі, мене з сонцем вінчали,

А для вас я лиш мармур у квадратиках площ.

І скажуть, а як той солдат, там у нього стріляли?

Він впав самотою, як зрубаний дуб у гаю,

А я не один, нас багато закутаних в хмари,

Ми небесні війська і між них я стою.

З роси й з трави, я сплету собі серце,

Мого тіла нема, воно обернулося в дощ,

А люди забуті, занедбані й черстві,

Йдуть повз матір самотню перед квадратиком площ.

28.09.2015