"Ти дізнаєшся моє ім'я?"

Привид-бартендерка без імені тримає бар для нелюдських істот, доки поява детектива не починає повертати їй пам'ять про власну смерть. "Спитаєте, чи пам'ятаю я рецепт Дайкірі? Звичайно. Чи пам'ятаю я замовлення постійних гостей мого бару? Аякже! Чи пам'ятаю я власне ім'я? І ось тут я збрешу, якщо відповім вам ствердно. Але з часом звикаєш і до цієї невідомості. Особливо, якщо вдаєш, що це не має значення. Тому я просто продовжую працювати за баром із року в рік, поки світ живих не порушив моє спокійне забуття. А, можливо, мене нарешті згадають?.."