ПРОНЬЧИНІ БАЙКИ

......................частина 3....................

Сіла з дідом баба Пронька про старе згадати.

- Пам'ятаєш, - каже ,- діду, як вміли кохати?

Як мене ти обіймав, і возив у люльці,

Ой любились ми з тобою, ніби два голубці!

Встав, почухав дід у штанях - нічого сказати.

Про рибалку почав їй щось розповідати.

Що коли був молодий і риба клювала,

Але зараз, певно, вудка не такою стала!

Та навіщо тільки Проні рибалка здалася:

Про сінник вона згадала й аж завелася.

Гладить діду стала руки, обіймать за плечі,

Та вже діда не цікавлять всі подібні речі.

Знову їй про карасів ,- а вона регоче,

І не може він збагнути, що ж та баба хоче.

І питає він у неї: «Тобі не погано?

А то так тебе судомить, що ще й серце стане».

Проня вирячила очі:

- Що старий ти мелеш?

Може хоч останній раз вудку розшевелиш?

Може клюне хоч мальок на стареньку вудку?

Ти ж порадуєш свою Проню-незабудку!

Ледь підвівся той дідусь, ухвативсь за спину,

І погладив свою Проню ніжно за коліна.

- Ну, пішли, - каже,- стара, вудку діставати.

Якщо кльову в нас не буде, то хоч ляжем спати!

В хаті світло не горить, півні галасують,

Дід із бабою лежать, карасів рахують!

Каже Пронька:

- Ну й дала твоя стара вудка!

Ніби в 20 розцвіла Проня - незабудка!

Навіть вік не перешкода, коли є кохання,

І стара вудка заклює, дай Бог, не в останнє ❤️

Автор: Ольга Киця 💙💛