А що не так, я вибачаюсь?

Колись ми в депресняк впадем,

Розробимо безліч складних систем,

Посваримось з кимось кілька сотен раз в маршрутці,

Вибісимось і таки когось приб'єм.

Хто зна, як починали шлях маніяки в детективах,

Та ми усі разом бухали на корпоративах.

Убити й труп сховати то не є "проблєма",

Втекти не складно, біг здавали ми на нормативах.

Не буде, мабуть, чутно як гримлять скляні пляшки,

Забудуть всі навколо про твої якісь грішки.

Ніхто не закричить, що покоління це пропало,

Коли на твоїй шиї, як змія, чиїсь кишки.

З печінки може вийти непоганий паштет.

Руками не жери, не забувай про етикет!

Нирки ми продамо, мозок...він там точно є?

Все інше вигребем в якийсь окремий пакет.

Дістань заначку! Купим нового ножа.

На старому просто вже з'явилася іржа.

Тобі погано, бо побачив знову кров?

Не переймайся, не твоя ж вона, чужа.

Хто ж буде наступним? Якісь є ідеї?

Дивись на людей, дурню, як на мішені.

Аж смішно дивитись, як люд метушиться.

Й водночас не бачить нас і йде по алеї.