Паперовий метелик

Очам не дано бачити найвище...

Серце щасливого мається дотиком туги,

Тиша нещасного сяє досвітньо-вогнем.

Крила метелика - два переспівані плуги,

Борються з вітром, заввільним до болю конем...

Темні зіниці приховують білі пустелі,

Холод впивається жаром осиплих ночей.

І сказане вголос - тілесна омана дуелі,

Пристанище диму і віяло чорних плечей.

Позбавлений голосу, ним же навічно і стане...

Зорі хитають осушені полем човни.

І все, що назовні без затінку б'ється і кане,

Всередині - лине, потоками диво-луни...

08.08.2024