Докотився
Оповідання було написано ще у 2006 році та немає жодного відношення до сьогодення та його реалій.
Докотився. Став президентом.
А як усе добре починалося. Ішов вулицею, нікого не чіпав. Тут підбігає мужик якийсь у костюмі, і каже:
- Хочеш стольник заробити, і по телевізору покажуть.
Ну, я прикинув: стольник на халяву та й по телеку покажуть. Коротше погодився.
Приїжджаємо на телебачення. Там ще один у костюмі, а морда у цього, другого, знайома до болю, тільки згадати не можу, де я його бачив.
Тут вбігає якийсь божевільний і як закричить:
- За хвилину ефір! Всім по місцях! – і втік.
Мене ставлять перед якоюсь трибуною. Того з мордою знайомою, навпроти, за таку саму трибуну. Запалюється світло, вискакує якийсь піжон і як закричить:
- Дорогі телеглядачі! У прямому ефірі теледебати! - і що ще про нашу політику сказав. І до того, що з мордою знайомої каже:
- Розкажіть про свою програму.
Ну той почав! Каже, все підніме! Зарплату підніме, пенсію підніме, рівень життя підніме, народжуваність підніме! Домкрат коротше якийсь. Я, звичайно, промовчав, хай підіймає. Особливо народжуваність.
А він усе солов'ям заливається: покінчимо з корупцією, хабарами. Ну, тут я не витримав:
- Ага, - говорю, - знаємо ми ваше «покінчимо». Сам до влади прийдеш і країну розкрадеш, політик довбали.
Тут встрів піжон:
- А Ви, значить, країну розкрадати не будете?
А я йому відповідаю:
- На біса мені ваша країна, якщо я зі свого заводу, щодня металу виношу років на двадцять із конфіскацією. А майстер наш ще більше.
Той, що привів мене, вже не радий, що й навів: весь блідий, ось-ось хреститься почне. А він мені перед ефіром сказав:
- Ось перед тобою листочок, ти на нього дивись та говори.
Я як туди зазирнув, а там… все як в опонента, крім народжуваності.
Піжон цей якось дивно подивився на мене і каже:
- А навіщо ви в політику пішли?
- Я пішов? - відповідаю йому. – Та ваша політика мені потрібна, як козі баян!
У піжона волосся дибки встало:
- Як…
- Ось так!
– А як Ви сюди взагалі потрапили?
Ну, мені приховувати нічого:
- Мене он той громадянин привів, - і на мужика в костюмі показую. А він там, бідолашний, уже не блідий, а синій. І не хреститься, а так молитви читає.
А піжон ніяк не вгамується:
- Звідки він вас навів?
Ну, мені все одно приховувати нічого:
- З вулиці!
Той, що в костюмі після цього взагалі знепритомнів. Піжон стоїть, очима хлоп-хлоп. Тут знову вбігає той божевільний і як закричить:
- Всі! Ефір закінчено! Виведіть цих! – і на мене разом із тим, що в костюмі показує. Ну нас вивели, м'яко так вивели. Той, що в костюмі одразу поїхав, стольник навіть не дав, скотина. Я махнув рукою і пішов додому.
Вранці дзвінок у двері. Відкриваю, а там той, що у костюмі. Посмішка до вух:
- Хочеш стати президентом, та й по телевізору покажуть.
Ну, я прикинув: президентом на халяву та й по телеку покажуть… Коротше погодився, дурень.
Тепер я президент. Той, що у костюмі вмовляє на другий термін балотуватися. Ну, я прикинув: на другий термін на халяву та й по телеку покажуть…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!