РУДИЙ ЧУДАСЬКО

Кораблик, ніби справжній, в небі-морі,

Там квітка чудернацька, сонце в жменях,

Уяви сотворіння загадкові,

А ось у хмари хвіст такий, як в мене.

Аж раптом звідкись грім: ,,Рудий Чудасько,

Ти на уроці хитрощів для лиса!

Чого навчишся - у житті придасться,

З ілюзій хмарних на урок вернися.

Йому ж так гарно поблукати в хмарах,

Біленькі всі, такі ж як він пухнасті.

,,Як прізвище Рудий, то щоб ви знали,

Не у крадіжках та обмані щастя.

Мені миліше зранку, це охоче,

По росах візерунки малювати,

А не в курник залізти серед ночі,

І не люблю стояти я на варті.

А Сірий - друг. Мурашку рятували,

Як вітер парашутик ніс кульбаби

і кепкував, сміявся з нас зухвало.

Оце тоді ми втрьох пригоду мали!

Так любо в літа аромат пірнати,

А не мишей гонити з нірки в нірку,

Метелик, гляньте, як на квітці квітка!"

,,Сідай, Чудасько, в тебе нині двійка!"

Чия вина, скажіть, хто винуватий,

бувають у сім'ї ,,не наші" діти.

В одних батьків є чемні й розбишаки,

Не можеш їх по-різному любити.