Коротке літо

І тільки в серпні помічаєш,

Яке коротке наше літо.

А ти все жити поспішаєш,

І дні летять собі за вітром…

Туман ранковий застилає

Серпанком срібним тихий сад.

І ген на обрії жовтіє

Веселих соняхів парад.

Це розставання неминуче,

Спиняє осінь літа хід.

І навіть сонечко блискуче

Уже не гріє так, як слід.

Останні тижні добігають.

Я знаю: літу вже кінець.

Барвисту осінь зустрічаю-

Природи щедрої вінець.