Життя Клер

Місто «Крилорія» як завжди жило в своєму темпі, а Клер в цей час сиділа в автобусі та нервово обдумувала свої подальші плани.

«Чому ж все завжди так складно. Життя і так не було легке, але після того як якась незнайомка почала написувати та шантажувати щоденником моєї померлої бабусі — то все взагалі стало жахливо. Якби не ця... то мені не довелося б знову повертатися додому».

Тяжко зітхнувши, вона зрозуміла, що ледве не пропустила зупинку. Але як не будь зібравшись до купи, нарешті вийшла та глибоко вдихнула повітря. Знайомий аромат викликав спогади: як разом із бабусею гуляла містом, і як час від часу сварилася через непорозуміння. А потім, після її смерті, більше не могла тут залишатися та поїхала назад до матері в сусіднє місто.

«Боже, знову я завмерла та простояла посеред вулиці хвилин десять. От що значить задуматися».

Пробігши додому через декілька вулиць та поворотів Бредбері, нарешті дібралася до будинку, хоч і трохи захекалася. Всередині на неї чекала сусідка, яка вже третій рік наглядає за домом та поливає квіти.

— Саманта, добрий день. Я вам дзвонила, ви бачили?

— Так-так, дитино, бачила. Але от думаю, що ж то передзвонювати, якщо ти все одно зараз прийдеш.

«Хм, логічно, напевно. А тепер треба вирішити, як спитати в неї про те, чи бачила вона, як хтось сюди заходив та виносив щоденник. Або чи ходив хто біля дому. Ех, можливо, це взагалі вона за цими погрозами стоїть...»

Швидко попрощавшись із сусідкою, дівчина закрила двері та сіла біля дверей, тяжко зітхнувши..