Ще осені немає...

- Ще осені немає,

а листя опадає, -

понурий клен тривожно шелестить,

- Дощу, дощу чекаю.

Пилюкою припав вже.

У відповідь берізка,

- Коли, скажіть, нарешті задощить?

- Внівець я притомилася.

Води, води - напитись би! -

шептала травка зшерхла

притулившись до землі.

І білочка сопіла

спекотою обурена,

- Як сонце дошкуляє,

а це всього лиш ранок.

Сьогодні я не вийду. Ні, ні, ні!

Лиш дятел, на модрині,

ліниво тарабанив,

- А я завжди голодний,

Тук-тук, тут-тут припасів

на зиму наскладаю,

бо літо не сьогодні завтра пролетить.