Сон наяву

Немов казкове марення,

Ми ринули в танок.

І все кругом застигло,

Лиш вітру дме поток.

Снували ми химери,

В імперіях витали,

Та все це не омана -

Справжнісіньке життя.

Ніяких зобов'язань,

Розтанути б тоді,

Але та мить безцінна

І сяяли зірки.

На цьому все,

А може й ні,

Та все було чарівним.

В скарбничку спогад покладу,

Бо все було мінливим.