День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #мрії (55)

ОБЕРОНУ

Стомленими фарбами ранок напливає,

Ведучи під руки у обійми сну.

Я ж твоя, мій князю, тут мене немає,

Забирай до себе, у свою пітьму.

У твоєму світі мрії оживають,

Бо нема кордонів для моїх думок.

Там казки чарівні душу прикликають

Стати з ними поряд у один танок.

Виростають крила й кличуть політати,

Заспівати пісню в неба вишині...

Та я враз прокинусь — час уже вставати

Й поділитись щастям, що ти дав мені. 😉

...

Amara

Я – камінь

Я – камінь. Самотній, холодний, німий, загублений в мертвій пустелі,

де тишу лякають далекі громи,

де тіні малюють пастелі,

де часу піщинки зсипа'лись в віки

впереміш із зоряним пилом,

де місяця серп смертоносно тонкий пильнує забуті могили.

Я – камінь. Вже тисячі й тисячі літ

чужі стережу таємниці.

Зникають народи, великі й малі,

руйнуються за'мки й темниці.

Я камінь. Мене не турбують жалі,

чиїсь перемоги і втрати.

Одним лише марю у сизій імлі,

одна лише мрія – літати!

Я – камінь, холодний німий моноліт, бездушна базальтова брила.

Та щось мене кличе щоночі в політ...

О Небо, даруй мені крила!

07.07.2023

...

Музика

Небесні шати (переклад з англійської, автор -Вільям Батлер Єйтс)

Якби небесної я мав тканини,

Яка осяйна золотом і сріблом,

Блаитно-тьмяної та темної ряднини,

Від ночі, напівтемряви та світла,

Заслав би ними твій поріг:

Але бідняк я — маю лише мрії;

Послав що мав тобі до ніг;

Крокуй легенько, бо ти топчеш мої мрії.

...

Олександр Гаврик

в замрії осінь...

в замрії осінь у природі.

дощі та вітер.

день мов сон.

краса та лагідність...

негода -

як примха, дійсність?...

чи закон?...

і стука дощ по парасолі

дрібними краплями імжи... -

чи стукіт той весела доля?...

чи то кохання у олжі?...

все загадково та непросто.

дилемою добра та зла.

чи, може, то сріблисті коси

імжею осінь розплела?... -

в калюжі, вимиті свічада,

в люстерко неба у імлі

спадають коси водоспадом,

на листя жовкле по землі.

мов золоті у вітах локи

на тротуарах та стежках,

які в стрімких дзвінких потоках

мов кораблями крізь роки.

неспішно линуть у майбутнє

на хвилях серця і душі

від сьогодення

в незабутнє

крізь тайну

осені

в дощі...

*****локи = локони

...

Ем Скитаній

Хочу на море

Буває важко дивитись на море через екран свого телефону,

бо море далеко від моїх мрій,

Я згадую час, коли в думках і від грому,

лякались і рештки мої підсвідомі

І ті були просто над прірвою загнані,

Невже знову настане цей час?

Страху не було в той час ані трохи,

й напевно могла б я рушити й на море,

Та не вистачило трішки грошей.

Кудись відлітають всі сили й бажання,

напевно що в морі тонуть примхливі,

а я залишаюсь все ж перед екраном

і дивлюсь на море те золоте.

У ньому тонуть промені сонця,

купається й місяць холодний і гордий,

а мені всеодно здається, що море

трошки глузує, що обмануло мене.

Здається, що краса його хвиль

шепоче речі такі неймовірні

як те, що життя ти в собі віднайдеш,

коли ніжками хвилі зустрінеш.

...

Citrus _S_M

А коти рахуються

Ти бачила смерть?

А коти рахуються?

Якщо так, то бачила.

Ти вбивала колись?

Випадково курча у дитинстві,

Випадково кота на дорозі,

І безліч комах, але там вже навмисно.

А подібних собі?

Можливо, але точно не тіло.

А тебе?

Так. Постійно.

І?

Воскресала,

Бо ще не всі мрії здійснила.

А це боляче?

Дуже.

Ти прощала?

Частіше викреслювала

Товстим чорним маркером.

Знаєш є такі, що аж просочуються

На п’ять сторінок.

Я заздрю тобі.

Не варто.

Краса, вона всюди.

24.02.24.

...

Сіана Море

у чеканні весни

і звільжило...

сама

відступає зима

в місяці лютому

лю-

то-

му...

та чи прийде весна?...

у край цей вона

чи ввійде в окупований,

цькований?

і чи сонце зійде,

зорю віднайде

над землею в полоні

зболеною?...

чи відійдуть страхи?

і дощі,

і птахи

будуть жданими здавна

задавнено?

чи розстріляний сад

між руїнами хат

шелесне весь уквітчаним

ві-

та-

ми?...

чи в степу,

у гаях,

у траві та квітках

будуть роси осяяні

в сяянні?...

коли в райдужні сни

чорний падає сніг

та червоно спадає

в та-

не-

ні...

...так

в чеканні весни,

на оновлення днин

весь у мріях та сумнівах

су-є-тних

у роздумі іду

в холод,

в лютий,

в сльоту

в сьогоденні забутий

та без

май - бут - нього.........

...

Ем Скитаній

з настрою

давно не чув розмову лісу...

і листя шепіт.

відчай бурі.

над степом жайворову пісню.

лиш грому сміх до хмар похмурих

тривожить щемом ностальгій.

і в несподіваному слові

постане світ колишніх мрій

у незбагненності любові...

...а далі - край.

руїни.

межі

біди і болей без надій,

неспокій,

обрії

безмежні..................

...

Ем Скитаній

***

Не лякають мене холода,морози й хуртовини

Мене лякає майбутнє без мрії

Коли ти здаєшся,вмирає твоє «вічне» нутро

твоє серце не дало б на таке добро

Ти сидиш , без думок, ти просто існуєш

Як існують й інші

Але ж як ти тут серед них опинилась ?

Ти думками завжди була вище

Але все ж,Ти знала як довго б ти не літала

Ти як завжди поразки б зазнала

Ти дурепа, ти себе не підготувала.

А з іншого боку, який в тому толк?

Ти теж існувала ,все життя б пропускала

Поки себе до поганого готувала

...

Juliet Diary

My wings

Мені сказали розправити крила,

але... їх давно вже немає...

Я їх від себе десятиліття тому відпустила...

Вони не повернуться більше... а я їх вже не чекаю...

Я йду по землі, по забутим, старим дорогам,

шрами на спині затягнулись блідими рубцями,

минаю храм забутого усіма стародавнього Бога,

а може він не забутий і досі живе поміж нами?..

Я проходжу мости, старі дамби, слухаю спів води,

уночі засинаю під кроною німого клена,

їх нема і не буде, а все ще так тягне туди,

у світ, що навіки тепер закритий для мене.

Я стираю підошви у кров, але далі іду й залишаю червоні сліди,

цей шлях не для мене, але більше немає куди повертатись,

мене все ще тягне піднятись у височінь, туди!

Чи є спосіб звідси, з землі, до синього неба дістатись?..

...

Yana

Мрії

Читаю твори про тяжкі людські страждання.

Про суспільний мир,

Зворушливі єднання.

І щасливе життя поміж гір.

А що ж мій побут? Звичайнісіньке життя.

Можливі звичайно і сварки,

І яскраві події

Та здебільшого хіба, що чужі чутки.

Чи заслуговую я слухання без докіру?

Без перебивання і образ?

Та в мріях я повинна знати міру —

Зрозуміла я через критики показ.

...

Вікторія Троянда

візит

яскраво барвистий жакет свій

недбало поклала на спинку вигнуту крісла

жваво розповідала про світ і життя

жартівливо про наше кохання

я слухав тебе

я був радий тобі...

не очікував що увійдеш до мене в халупу -

в прокурене лежбище

в безладі у бедламі якого марную свій час

насміхаюся над життям і над світом

саркастично пригадую щось із кохання

(уявив себе п'яним огидним сатиром)

теревеню собі самому і мимрю злорадно

про відносини між людьми

про їх благоустрій і побут

і взагалі... - сибаритствую животію у ліні

почуваю себе таким собі зажерливим міщанином

і раптом... - ось ти

красива така

весела суєтна щебетуха

і я радий тобі

я радий що ти мене не забула

а то почав уже скніти

в думках своїх мерзлих і прикрих...

...ми пили вино

танцювали

кружляли

пурхали метеликами у саду

і над квітами степом

а потім безтурботні блукали

майже порожнім містом

а далі...далі - ти зникла

пішла

розтанула ластівкою небокраю

...і я знову у кріслі з порожнім келехом у руці

злорадно до себе собі бубоню

про благоустрій і побут

про відносини між людьми

і марю у роздумах над якимось незнаним мені буттям

похований

схований

...весь

занурений в спогад.

...

Ем Скитаній

ІРЖАВИЙ АВТОБУС

Цей холод осінній

Розбива всі мої мрії.

Збиває щасливий політ

І занурює тіло у лід.

Я втратив майже усе:

Радість, ідеї, кохання і сльози.

Життя повз мене іде,

А я, мов привид, стою біля дороги.

І чекаю на той іржавий автобус,

На ту колісницю, ну бодай коня,

Щоб забрав мене із світу невзгоди

І відвіз далеко у світ магії й меча!

...

Міністр (без) культури

Тиша безнадії

В холодній тиші безнадії

Стигнуть, гаснуть мої мрії.

Колись палали мов яскраві зорі,

Але їх втопило буденності море.

Мені давно заборонено кричати,

Бо прийнято в тиші страждати.

Я соромлюся власних сліз,

Маю сховати печалі ліс.

Кажеш лінива - а я не маю сили,

Щоб втамувати в душі заметілі.

Винна сама, що самотня досі.

Чекай, ти теж підеш невдовзі.

Вирвала б серце з усіма почуттями,

Мріями марними й нічними страхами.

Сумніватись погано, та й ризикувати теж.

Здається боротьбі цій немає меж.

...

Ейренко

Мрії

Наші мрії присипані попелом

Від вогню, що нещадно палив

І в думках наших повно отворів

Ті від куль, що стріляли по ним.

Наші плани лишилися планами

Із поміткою "після війни"

П'ятдесят з лишком днів вже солдатами

З лютим так й не розстались ми

Кожний постріл і кожна ракета

Відпечатались в наших серцях

Ми— славетний народ України

Їм ніколи не знищити нас.

На віки, назавжди збережемо

Пам'ять ми і про Бучу, й Ірпінь.

Не пробачимо злочинів злидням,

Що пройшлися по нашій землі.

Не пробачимо вбивства й наруги

Над дорослими і над дітьми

Не пробачимо їм Маріуполь

І тривоги, що вкрали сни.

І весь світ уже добре затямив

Хто фашисти, а хто тут герой.

І ніхто вже ніде не повірить

В їх фальшиву "братську любов".

Евакуація в с.Сокіл 20.04.2022

...

AnaStaSia

Вона розбилася об підлогу

Вона розбилася об підлогу

Коли падала у реальність

Яку ніколи

Ніколи

Ніколи

Не хотіла сприймати.

Сіяла зерня й чекала врожаю.

А насінню потрібна земля.

А у мріях землі не має.

В її мріях землі не має.

Там є любов та єдинороги.

В її мріях не має підлоги

Там просто живеш і все добре.

Там не потрібно за щось платити

Просто сієш зерна

Та збираєш врожай.

Та ці зерна хотіли землі

Зерна хотіли сонця.

А земля і сонце в іншій реальності.

І коли зерна досягли підлоги

Й пустили коріння

Пробиваючи кафельну плитку

Вони потягли її за собою

У ту реальність, де проросли.

Не в мріях у розових хмарках

А в твердій

Непривітній

Реальності.

Вона дуже боляче вдарилася

Й зненавиділа зерна, які сама посіяла.

І плоди їхні її більше не цікавили.

Вона знову хотіла потрапити

У світ

Своїх

Мрій.

Де не потрібно ні за що платити,

Де гуляють рожеві єдинороги.

А зерна

Продовжують рости

Вони ось-ось дадуть плоди.

Збери їх, дівчино.

Це твій досвід

Який врятує тебе від ілюзій.

25.10.23.

...

Сіана Море

Мені наснилось море…

Мені наснилось море,

Що лагідно торкалось

Край неба, там, де гори

Із сонцем загравали.

Мені наснилось щастя,

Сніданок на подвір‘ї,

Де мамо є і тато,

І ще маленькі діти.

Мені наснилось поле,

Де поспіхом до річки,

Іде дівча маленьке,

Розхристані косички.

Мені наснилась річка,

Рибалки на світанку.

І ще під вечір свічка,

І співи, що до ранку.

Біля багаття друзі,

Вони зірки рахують,

Які зникають в лузі,

Де цвіркуни чатують.

Мені наснилось море

І я відкрию очі.

І наяву відтворю

Все так, як я захочу.

02.09.23

...

Гретанія

Намисто

Він чекав її біля гроту,

А вона на нього-на пляжі

І хоч були майже навпроти,

Та залишились недосяжні.

Він дивився на море з сумом,

А вона виглядала щось в горах.

Відчував себе повним дурнем,

Вибудовував перепони.

Назавжди залишав він місто,

Там лишав і мрії звичайно.

Розкидали хвилі намисто,

А вона його знов позбирала.

Намистинку до намистинки,

Тонка нитка міцно зв‘язала.

Недоречні прийши сльозинки,

Що не там і не того чекала.

Зберегла вона те намисто,

І когось довго так виглядала.

Засинало вже стомлене місто,

Що дві долі в одну не зв‘язало.

25.08.23

...

Гретанія

Вона обіймала Всесвіт

Вона обіймала себе, вдивляючись в спустошені зіниці.

Обіймала себе, коли від болю стискало груди.

Вона обіймала, коли хотіла тепла та підтримки.

І щоб серце від кохання калатало в шаленому ритмі.

Обіймала міцніше, коли вуст торкалась усмІшка.

І зовсім ніжно, коли думки про самотність.

Вона так само обіймала і інших.

Говорячи без слів "Я з тобою. Я поруч".

Від страху. Від смутку. Від радості й віри

вона загортала себе в ці обійми.

І кожного дня обіймала весь Всесвіт.

Коханням. Надією. Мріями.

18.01.23

...

Лана

Світ величезний

Я хочу почути слова:

"Увага! Оголошується посадка на літак: рейс...»

Сумка: в ній телефон та мапа туриста -

Побачити рідкісну квітку джунглів,

Пройти стежкою слонів,

Доторкнутися до залізного дерева.

Ніагарський водоспад нехай обдасть водним пилом,

Постояти біля єгипетської піраміди -

Відчути масштаб,

Покататися на верблюді,

До речі, у верблюда очі дуже гарні.

Зачерпнути жменю піску пустелі,

Він так схожий на мамину пудру,

Побачити переміщення барханів…

Пустеля - висохлий океан,

Під лютим сонцем,

Не забувший хвилю.

Срібний лайнер бере курс на Італію:

Пройти канал по містку,

Помахати рукою гондольєру

На знак вітання…

Світ величезний –

Умістився на глобусі на шкільній парті.

Я хочу почути слова:

«Літак йде на посадку -

Аеропорт Бориспіль».

...

Кім

Канатоходець

Канатоходець балансує на краю,

Він не знаходить, чи ще є у що повірить.

І крок ліворуч ріже пальці до болю,

Праворуч крок-і він летить уже у прірву.

Летіти вниз ще не доводилось йому,

Бо шлях його не вниз, а поміж неба

Й землі. Завжди було щось на кону…

В відзнаках зараз у нього нема потреби.

Він дві секунди планував із літаком,

Згадав, що мріяв і не встиг здійснити мрію.

Коли «зеленим» і наївним юнаком,

Він марив небом і ще мав, у що повірить.

Літак умчав, лише залишив слід,

Коктейль із мрій, пташина горда зграя.

Летів він вниз й повірити не міг,

Що небом марив, а земля приймає.

17.04.23

Тетяна Гречишнікова

...

Гретанія

мости горять

Мости горять,

а з ними люди..

такі реалії у нас,

ви вбивці- ви не люди!

кричать померлі душі в раз.

Ми ще померли десь в зимі,

здається лютий..

я незнаю,

лиш пам‘ятаю руки ці,

які в гріхах кров‘ю стікають.

Як нам забути люті дні

коли ракетами стріляють?

коли сиділи на вікні,

дивились як людей вбивають.

Ось навкруги все стало сіре,

неначе в пекло ми зайшли,

але насправді ми в країні

в якій родились,підросли.

Навколо страх..

залишились дитячі мрії,

які були у них в серцях,

нажаль здійснитися не встигли,

бо живуть тепер на небесах.

...

julii

У снах та спогадах

У снах своїх так часто бачу

Красу та велич Кримських гір -

То спогади наївні і дитячі

Блукають в мріях дійсності наперекір.

Біжу униз стежиною до моря,

Милуюсь краєвидом навкруги ,

А в небі догорають вільні зорі,

Вода лоскоче кримські береги.

Уже світає,голос чайки чути,

Та сонце виглядає з-під землі,

І вітерець летить до берега розкутий -

Ранковий бриз,пробуджений в імлі.

Босоніж по камінчиках ступаю,

Торкаючись мізинцем край води,

Заходжу в море, з радістю пірнаю

І тихо мрію повернутися сюди.

4.02.2022

...

Леньо Світлана

Без назви (точно тимчасово)

Бути освітленою місяцем,

Бути справжньою -

Це міцно скріпити щелепу,

Штормитися,

Бути інакшою.

Пускати бульбашки-мрії,

Вони вже високо, а ти - ні.

Які необхідні жертви?

Ти ж не хочеш

Втонути у млі?!

Міхур ж витягни і плавники обріж.

Ніде тобі місця, пливи кудись бездоріж.

...

Смілка Анна

Однотонний Односторонній

У той момент, коли все пало під ногами

Коли політ в безхмарнім мареві навік

І серце змучене тугами

Я зупиняю днів цих лік

Де час? Чи загубився в плині він буденних днів

Я дала собі шанс, впізнать палітру дивних кольорів

Розтягну  час та проведу його життя свого шляхами

Хай буде він і морем, і стежками, що протягнулися лугами

Я пишу це як знак протесту монотонному життю

Буденність -  злодій, ворог часу, наркотик серцю й днів усіх злиттю

Буденність це машина часу, без вороття назад, без входу до зворотніх врат

То пожирає миті, як рак малих дитят

Так важко нам змінить потік життя

Коли все правильно, коли ти йшов до цього все своє буття

Ми боїмось признати, що мрія не туди нас привела

Що результатом боротьби за існування доля лиш руками розвела

Живи поки живеться, а зміни то на майбуття

Життя людини - це мистецтво

Чим більш подій тим менш простецтва

Малюй, пиши, живи, дивуй!

Буденність ворог, зметикуй!

Не бійся змін, шукай майбутнє

Бо шлях цей без кінця, то ж в праві ти змінить все сутнє.

...

Vavelony

Якщо спитаєш ти мене про плани

Якщо спитаєш ти мене про плани,

І я наважуся сказати про світанок,

Що в місці моїй сили я зустріну,

І назавжди я сумніви покину.

Що десь на вулиці курортного містечка,

В кафе, де кава, чай, бокал вина,смачні тістечка,

Полиці і книжки, і люди файні і щасливі,

І скрізь лунає українська пісня.

Вірші читають під гітари перебори,

І зустрічаються письменники, актори.

І сценарісти вибирають режисерів,

І дух свободи понад горами несеться.

І це моє творіння, наче Диво,

Люблю дивитись на людей красивих.

Чарівне поєднання гір і моря,

І вибираю бачити, як Души творять.

21.03.23

...

Гретанія

Похмура днина

Цій днині немає кінця,

Страждань прийшло вінця

І руки опуститися хочуть,

Але тоді мрії збутися не можуть..

Хтось ховається від проблем,

А я іду до них сміливо,

Тоді я можу побачити диво

І все буде суттєво без дилем.

Та перед ціллю страх охопив

Й скільки сліз пролив,

Опанувавши себе я світло бачу,

Я від щастя як дитя плачу.

У снах блукаю я похмурих,

Вбачала у фарбах понурих,

Поганий кінець щасливої історії,

Але опиралася і тікала з Преторії,

Неначе від цього залежить усе життя,

Є надія для мене ще одна!

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
Перша спроба зробити буктрейлер до книгиКатерина Тішенська
28.03.2024
Вітаю всіх!) Помітила, що чимало письменників, прагнучи якнайкраще презентувати твір, роблять буктре ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112848коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: