Вистава

00081
Публікація: 07.09.2024
Вірш
Завершено

А ти зіграй зі мною у кохання.

Це не на справді, ні, не панікуй!

Ми зробим це один раз, і в останнє,

щоб обдурить безжалісну судьбу.

Усе, що треба, то лише вистава.

Не треба ні любові, ні образ.

Ні поцілунків, ні таємних фраз,

не шепоти мені у губи до світання.

Лише прошу, допоможи у сподіваннях,

любові ти моїй дай світлий час!

Все вірно, то лише вистава.

Ти любиш вірно, любиш як в останнє,

та не мене, а іншу бачиш уві снах.

І я зіграю, із тобою у кохання.

Не підведу тебе, твої я сподівання.

І хай вистава йде, хай гра весільний вальс.

Та тільки до вівтаря, не я піду - зітхаю

Іронія - яка жорстока доля

Зіграти у кохання, коли кохаю я.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі