Вистава
00081
А ти зіграй зі мною у кохання.
Це не на справді, ні, не панікуй!
Ми зробим це один раз, і в останнє,
щоб обдурить безжалісну судьбу.
Усе, що треба, то лише вистава.
Не треба ні любові, ні образ.
Ні поцілунків, ні таємних фраз,
не шепоти мені у губи до світання.
Лише прошу, допоможи у сподіваннях,
любові ти моїй дай світлий час!
Все вірно, то лише вистава.
Ти любиш вірно, любиш як в останнє,
та не мене, а іншу бачиш уві снах.
І я зіграю, із тобою у кохання.
Не підведу тебе, твої я сподівання.
І хай вистава йде, хай гра весільний вальс.
Та тільки до вівтаря, не я піду - зітхаю
Іронія - яка жорстока доля
Зіграти у кохання, коли кохаю я.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯