Вінок з частот

Малює залатане небо

Платанове перебільшення.

В очікуванні сумління

Підраховую оторочені шовком

Діри космосу.

Сумління не прибуде.

Воно навіть і не підмиготить

Загадково, бо

Шепоче Кліо,

Шати його -

Штучна ніяковість

(Хай вирине навіть вона).

Сумління могло б бути десь

Між серцем та ідентичністю

Безвісно зниклої,

В моторі її авто,

В її ідеалізмі,

В тих плітках, що від них її

Я попервах стрімко обороняла.

Сумління попереджає,

Що надійде за адресою

"Блискіток 991",

Вона прошурхотить танцем,

Що вона б воліла,

Аби про її вальс із Вергілієм

Я дописала першою.

Уникаючи різких кутів та

Контрастів,

Блискітку перетворю на зарево.

Я не вмію в плітках копирсатись -

Як вона дала на поталу

Одним ніжним жестом,

Одним шепотінням,

Так і я їй, безсумнівно

Тактовній,

Дарую вінок із частот,

Якими обростає

Кригою присипане серце.