Літній вечір

Наш літній вечір, ніжний цілунок,

Твої обійми – то долі дарунок.

Під шкірою дикий палає вогонь

І застить бажанням від ікр до скронь.

Зірвавши маски, в обіймах ночі,

Весь час до тебе горнутися хочу.

У хвилях блажу в надії тонути,

Проте мить світанку не відвернути.

Останнє слово – як вирок між скронь,

Хоча я благала, та діє канон.

Й кінцевої миті руйнується все.

Несу я додому ледь тепле серце.

Розхристана віра імен не питає.

Байдуже від мене лице відвертаєш.

Залишена правда. Клекіт лелечий.

Безжальна зустріч у той літній вечір.

(Червень 2016 р.)