Чи справді то любов?

Любов то точно не насилля

Тоді чому нам кажуть, що то його частина?

Чому в любові має бути біль?

Чому найближчий й рідний, не є тобі щитом?

Чому це той кого боїшся?

Ти любиш

Проте й боїшся

Боїшся болю, боїшся зради, боїшся самоти

І все це наче сон кошмарний

Але прокинутись ніяк не вдасться

Ти наче птаха що застрягла тут

Так хочеш крила ті розправити

І полетіти ввись

Відчути щастя

Легкість

Захист

Але ти тут.

Прибита до землі.

Зламали крила ті хто мав їх наче той кришталик берегти

Зламали й змусили співати

Накрили простирадлом клітку

Й хочуть чути щебетання щастя

Не хочуть бачити тих крил що обламали

Не хочуть чути болю і туги

Вони лиш хочуть аби ти їх любила

Любила до нестями

Неначе не вони це все зробили