Осінє

За бубонів дощ.

Захурделило листя.

Багряно-жовте помалу.

Летіло вниз.

Я й досі не знайшов

Собі місця.

Маю лиш знак оклику.

Кому, і старенький дефіс.

Взагалі що казати

Мовчання воно глибоке

Пронизливе без заперечне.

Аптечне лікарське.

Головне, щоб в міру

Без передозу.

Не відчувати хмільного наркозу.

Наживо у свідомості.

Не відчувати в мовчані втомності.

Вже не чекати відзнак та відомості.

Мовчки, помалу, в осінню тишу.

Знов бубонить дощ.

© Андрій Абрамов (Onra Onra).