З чорними хмарами ратиться Світло

Бабине літо – посмішка осені.

А за окопами – села спустошені...

Лиш павутиння грається з вітром...

З чорними хмарами ратиться Світло!

Ратиться, б'ється, воює і ... плаче...

Плаче від втрати... і від удачі.

Плаче дощами, сумує туманами...

Вірить, чекає і жде разом з мамами...

Вірить, що буде у нас Перемога!

Знає – інакше не буде у Бога!

Воїнів Світла не можна здолати,

Бо за спиною – дружина і мати!

Спереду – ворог, тут – побратими.

Солі три пуди вже з'їли із ними...

Бабине літо – посмішка осені...

Ми переможемо тих, хто не прошені!