Кайдани моралі

Розум окутаний гнівом-імлою,

Ненависть-їжу постійно жере.

Тіло отруює жовчю-рікою,

Що зсередини тканини дере.

Лють по судинах вогнем пробігає,

Палить нещадно і без вороття.

Серце колотить — кров підганяє,

Ритм наростає і дужче биття.

Приспів:

Кайдани моралі — ще мить і порвуться,

Роздуми зникнуть і самоконтроль.

Залишки совісті вже не проснуться,

Темному демону вийти дозволь.

В грудях пече, там злість наростає,

З подихом кожним сильніша стає.

Вирватись звідти вона так жадає —

Вибухом тіло ось-ось розірве.

Задуми-тіні пускають коріння,

Множаться вперто, немов бур'яни.

Живляться гнівом і душогорінням,

Шепіт-веління їх йде з глибини.

Рветься із горла біль тихим криком,

Простір стискає, реальність тріщить.

Заполонила все ненависть дика,

Всесвіт руйнується, час не біжить.

Приспів:

Кайдани моралі — ще мить і порвуться,

Роздуми зникнуть і самоконтроль.

Залишки совісті вже не проснуться,

Темному демону вийти дозволь.