Гу.

#ВПР_38_поезія

ГУ!

Гу! Кажу тобі: гу!

Колись було легше покорити серце.

Не купував панночці ні комфет, ні люстерце.

Завалив мамонта, притяг до печери.

Взяв палю у руки і звільнив печеру від злої пантери.

От тобі й хижа, і їжа – хто встоїть?!

Навіть донька вождя за мною плаче та ноїть.

А зараз подавай лиш букети й комхфети,

У театер на мерсі, бугаті на балети.

Достаєш гроші зі схрону –

Та купуєш коханій золоту корону.

А вона крутить носом й коперздоситься,

Каже: на мене от той мамонт негарно коситься.

І знов палю в руку – показуєш мамонту науку.

І все ж колись причарувати було легше простіше.

Дівчата були менш вибагливі й ніжніші.

З однієї шкіри мамонта одягу на усю родину.

Зручно тепло… Хоч і шкода скотину!

автор: Причаровувач родинівських дівчат - АНДРІЙ АБРАМОВ!