Панна в старих пантофлях

Ця панна в старих пантофлях

І в старому, як світ халаті

Торочить мені про долю

І човгає по кімнаті.

Вона пеленає вітер,

І плаче бува дощами:

«Це в книгах — хоробрий стоїк

Та він вже давно не з нами.

Коли ще було? В античність!

Якої давно не стало.

Прийшло покоління гарячих

І хутко його розіп’яло.

А тому, чим я довше з тобою

То здається мені, що врешті

Зрозуміти можливо кожного

Як маєш пантофлі стерті».

«Воздасться тобі по вірі, —

Сміється вродлива жінка, —

Ти мій доки сонце світить,

І доки жива печінка».

26.04.2023