Непомітно минає час

~У співавторстві з Chester Finch~

~•••~•••~•••~

Честер Фінч:

Непомітно минає час,

кожен раз впадаючи у темряву.

Коли сумніви сильніші за нас,

боротьба в собі нескінченна.

Пам'ятаю, хтось ніби сказав.

Підіймайсь при кожному падінні.

Шляхом тернистих доріг,

я знаходжу себе там від нині.

Пам'ятаю часи безтурботні,

Коли жив, та не думав про час.

Те дитинство, залишив я долі.

Мій щасливий, лікуючий час.

Блукаю стежками, полями, містами.

Ще в грудях болить, ще чути биття.

Не печалю я душу свою, сумними думками.

Дивлюсь там комета, це наше життя.

~•••~•••~•••~

Лекса:

Непомітно минає час...

Шлях мій довгий — то «згори», то «угору» —

Ризик з вірою в новий шанс,

Або знову на стежку сувору.

Колись бачила світло в пітьмі —

То дитинство моє безтурботне...

Все було вже в цьому житті:

Надія весни, жах зими, літо спекотне...

Бачила світло й кригу сердець,

Як згасають життя та мрії...

Знаю, що за обрієм не кінець...

ТУТ і ЗАРАЗ важливо те, що гріє.

Непомітно минає час...

Душа вірить ще у світло надії.

Поки в грудях биття — ще є шанс

На світ, в якому люди й зорі щасливі.

~12•серпня•2023~