Коханому

Ти щасливою мене зробив,

До цього інші лиш словами годували.

А ти таки зумів мою натуру покохати,

І простоту мою ти полюбив.

Твої цілунки м'які та запальні,

Обійми теплі, як сонце гріють.

Я так сильно дотики твої люблю,

Що всі думки свої гублю.

Якби спитав, чому живу,

Сказала б, що для тебе.

І роль в моєму серці займаєш таку важливу,

Що я вже не впізнаю себе.

Ти так змінив мене, оту таку паршиву,

Перетворити зміг в таку звабливу.

Турбота рікою ллється,

І коханням наповнює серця.

Ти мій і я нікому, ти чуєш? Не віддам тебе.

Ти океан, в якому я тону, ти знаєш, я плавати не вмію.

І як же я страшенно від тебе шаленію,

Бо донестями я тебе люблю.

А як згадаю, якою я була,

Який у мене неспокій був в душі.

Які мерзенні були у ній встромлені ножі,

І як бездушно я жила.

А ти немов той пластир,

Усі мої болючі рани залатав.

І мене з пітьми думок дістав...