Гріхи Минулого

- Не можу повірити, що Нікс виявилася Найтмер Мун. Це... це має такий самий сенс, як і синє яблуко, - прокоментувала Епплджек.

- Не можу повірити, що ти весь цей час була з нею заодно і нічого нам не сказала! - Рейнбоу Деш огризнулася, наставивши на Реріті звинувачувальне копито.

Реріті сіла, захищаючись. - Не розмовляй зі мною в такому тоні, Рейнбоу Деш! Твайлайт змусила мене пообіцяти, що я нікому не скажу. Що я мала робити, зрадити її довіру? Ми не думали, що Нікс здатна на таке, і не ти одна несеш основний тягар того, що сталося. - Її тон пом'якшав, і вона подивилася на сходи до бібліотеки. - Твайлайт... вона просто спустошена. Вона виплакала всі очі відтоді, як Найтмер Мун зникла. Мені довелося нести бідолаху аж сюди і вкласти її спати.

- Як ти думаєш, з нею все буде гаразд? - запитала Флаттершай.

- Я... я не знаю, - зізналася Реріті. - Вона дуже важко переживає те, що сталося.

- Я б більше здивувалася, якби це було не так. Вона любила цю маленьку кобилку, як рідну, - зауважила Епплджек.

- Я б спробувала її підбадьорити, але єдиний спосіб, який я знаю, як підбадьорити поні - це вечірки, а Твайлайт зараз не потрібна вечірка... - сказала Пінкі Пай, і в її голосі вже не було звичного ентузіазму.

- Ні, не потрібна, - погодилася Реріті. - Зараз Твайлайт просто потрібен час. Але я впевнена, що вона скоро знову стане на копита.

- Краще б їй це зробити! - прогарчала Рейнбоу Деш, зависнувши над головами друзів. - Найтмер Мун жива! Це означає, що нам треба знову її зупинити, а без Твайлайт ми не зможемо використати Елементи Гармонії!

- Рейнбоу Деш! Ш-ш-ш, вона тебе почує! - вилаялася Епплджек. Проте, навіть коли подруги знову заговорили тихими голосами, їхня розмова відлунювала в тихому будиночку на дереві. Їхні слова підстрибували сходами, досягаючи спальні та вух Твайлайт.

Твайлайт лежала на своєму ліжку. Її очі були опухлими і червоними, а частина подушки була просякнута сльозами. Вона притискала до грудей подерту фіолетову жилетку, погнуту пов'язку на голові та пару потрісканих окулярів і дивилася на далекий місяць у вікно. Ці три речі - все, що залишилося в центрі Понівіля після того, як Нікс стала Найтмер, все, що залишилося від Твайлайт. Проте вони не приносили їй ніякої втіхи.

Твайлайт знала, чому вона це зробила, чому дозволила Селестії забрати Нікс, і правда роздирала її, як паразита в кошику з яблуками. Принцеса Селестія була її наставницею. Хтось скаже, що вона ставилася до принцеси, як до другої матері, зважаючи на те, як вони зблизилися, коли вона навчалася в школі.

І коли одна з поні, якій ти довіряєш найбільше на світі, поні, яка завжди має рацію, каже тобі, що кобилку, за якою ти доглядаєш, потрібно забрати, ти хочеш погодитися. Твайлайт спробувала заперечити, але принцеса Селестія не похитнулася. Вона ніби намагалася зрушити з місця саме сонце. Це було неможливе завдання.

Тож частина Твайлайт підкорилася. Частина її погодилася з тим, що говорила принцеса Селестія. Логічна частина її мозку поступилася, хоча інші її частини кричали, щоб вона продовжувала боротьбу. Вона відключилася від ментального конфлікту; вона стала контуженою.

Тоді Нікс покликала її, назвала її мамою, і надто пізно Твайлайт зрозуміла, якою ідіоткою вона була. Вона спробувала наздогнати, спробувала зупинити принцесу, але Нікс вже зникла. І тепер... тепер все, що залишилося від кобилки - це кілька шматочків одягу, і вона притиснула їх до грудей так міцно, як тільки могла.

Але вони ніколи не зможуть замінити Нікс.

Існувало лише одне, чого Твайлайт бажала більше, ніж повернути Нікс. Вона хотіла попросити вибачення. Вона просто хотіла сказати ці слова, незалежно від того, пробачать її чи ні. Але Найтмер Мун була єдиною поні, якій вона могла сказати ці слова, а Твайлайт не знала, де вона. Вона зникла. Незважаючи на тотальні пошуки армією Еквестрії, Найтмер Мун і культ не залишили по собі жодних слідів. Вони ніби розчинилися в повітрі.

Сама Твайлайт спробувала безліч заклинань, щоб знайти Найтмер Мун. Заклинання пошуку, локаторні заклинання: нічого не вийшло. Вона могла лише здогадуватися, що культ цілеспрямовано маскує місцезнаходження Найтмер Мун, щоб принцеси не дізналися, де вони сховалися.

- Гей, я вже казала тобі, що з'ясувала, хто був шпигуном? - голос Пінкі Пай пролунав з першого поверху бібліотеки Золотий Дуб, привернувши увагу Твайлайт до розмови подруг.

- Шпигун? Який шпигун? - запитала Епплджек.

- На святі Вчися та Грайся був шпигун, - відповіла Рейнбоу Деш. - Пінкі Пай ганялася за ним, доки він не використав Погляд, щоб змусити її завмерти.

Пінкі Пай кивнула. - Так, і знаєш, хто це був? Поні-офіціант з містечкового кафе, Хорте Кузін. Я бачила, як він стояв з усіма тими бридкими культовими поні, і я впізнала його гриву і його моторошно-плаксиві бірюзові очі.

- Пінкі, у них... гм.... у всіх були бірюзові очі, - зауважила Флаттершай.

- Я знаю, але я все одно можу сказати, що це був він, - сказала Пінкі Пай. - Коли він мене побачив, мій ніс почухався, а вуха нашорошилися. Це означає, що хтось мене впізнав, і він був єдиним, хто дивився на мене.

Епплджек зітхнула і похитала головою. - Чорт забирай, цікаво, скільки ще поні в місті працювали на цю божевільну секту.

- Так, Епплджек, але я впевнена, що вранці ми з'ясуємо, наскільки сильна ця отрута, - буркнула Реріті. - Особисто я не хотіла б зараз про це думати.

Після цього Рейнбоу Деш щось сказала, але Твайлайт не слухала; її увага була зосереджена на магії. Сяючи рогом, вона набила свої сідельні сумки різними предметами. Потім вона відчинила вікно своєї спальні, вистрибнула на маленький балкон і левітувала вниз, на вулицю, перш ніж поскакати в ніч.

~~~

За лічені хвилини Твайлайт дісталася до будинку Хорте Кузіна. Холостяк-офіціант жив за кілька кварталів від ресторану, де він працював, і Твайлайт знала про це з того часу, коли їй довелося забрати у нього прострочену бібліотечну книгу. Твайлайт підійшла до вхідних дверей і, не докладаючи жодних зусиль, щоб бути непомітною чи обережною, використала свою магію, щоб проникнути всередину.

Будинок виглядав напрочуд приємно. Він був теплим, гостинним і дуже чистим, зовсім не схожим на будинок, в якому, на думку Твайлайт, могли б жити сектанти. Втім, обстановка будинку Хорте не хвилювала ії. Вона піднялася нагору і зайшла до єдиної спальні. Потім вона підійшла до ліжка і чарівним чином відкрила свої сідельні сумки. Зсередини мішків злетіло в повітря кілька предметів під ніжною ласкою магії Твайлайт. Зачарована карта Еквестрії, кілька гладеньких камінців і книга "Вправний пошук: Заклинання для пошуку та розшуку" - все це опинилося на ліжку.

Розгорнувши книгу на позначеній сторінці, Твайлайт прочитала інструкції і за допомогою гладких камінців розклала карту на ліжку Хорте. Потім вона почала ритися в речах. Вона відкрила шухляди, обшукала шафу і обнишпорила кімнату в пошуках прикрас, фотографій і всього іншого, що було одночасно і маленьким, і здавалося особистим.

Коли навколо голови з'явилася чимала хмара випадкових предметів, Твайлайт опустила очі на книгу і ще раз прочитала інструкції до заклинання. У неї була магічно підготовлена карта, і принаймні одна з речей, які вона витягла з кімнати, могла мати велику особисту цінність для Хорте. Цього було б достатньо, щоб спробувати вивідати місцезнаходження офіціанта.

Це була надія, за яку чіплялася Твайлайт. Якщо Найтмер Мун була єдиною, хто була захищена від заклинань, то існував шанс, що самих сектантів все ще можна буде вистежити.

Твайлайт потримала кожну річ, яку вона зібрала в кімнаті, над картою і наклала заклинання. Більшість предметів замерехтіли. Деякі навіть почали вказувати на місця на карті. Однак жоден з них не давав переконливих результатів, і кожен предмет, який не спрацьовував, Твайлайт швидко відкидала вбік.

Нарешті старий кишеньковий годинник дав їй хорошу реакцію. Коли вона наклала на нього закляття, між годинником і місцем на карті утворилася тонка лінія світла. На обличчі Твайлайт розцвіла усмішка: заклинання вказувало на місцевість поблизу Понівіля.

Швидко кинувши всі інші речі, Твайлайт поклала годинник на розгорнуту книгу заклинань. Виблискуючи рогом, вона витягла з сумки ще одну мапу і поклала її поверх попередньої. На новій мапі було зображено Понівіль та його околиці, і Твайлайт швидко зачарувала її, розгладивши копитами.

Підготувавши магічним чином нову карту, Твайлайт схопила кишеньковий годинник і знову наклала заклинання. Лінія світла знову утворилася і вказала на околицю міста. Твайлайт також помітила, що лінія рухається, а це означало, що Хорте Кузін також рухається.

Нахилившись ближче, Твайлайт простежила, як Хорте Кузін віддаляється від Понівіля. А потім, коли лінія вказала на старі кар'єри з видобутку коштовного каміння, чари перестали діяти, і лінія зникла. Твайлайт моргнула кілька разів і подивилася на кишеньковий годинник, гадаючи, чи не зробила вона щось не так. Вона спробувала повторити заклинання, але після того, як лінія на мить з'явилася знову, вона знову зникла. Існувало лише кілька причин, чому закляття могло спрацювати в одну мить і перестати діяти в наступну, і лише одна з них мала сенс для Твайлайт.

Закляття було заблоковане.

Поспіхом Твайлайт позначила пером останнє місце, на яке вказувало закляття, перш ніж спакувати речі. У неї був напрямок, куди йти, і здогадка, як діяти, чого їй було достатньо. Вона повернулася до дверей, навіть не глянувши на безлад, який залишала після себе. Насправді, вона трохи посміхнулася на думку про те, що Хорте Кузін повернеться додому і побачить, що його спальня перевернута догори дригом. Це був її маленький спосіб помститися йому за те, що він шпигував за нею, її друзями та Нікс.

Проте Твайлайт не дозволяла собі думати про Хорте. Сонце починало сходити, і вона не хотіла ризикувати, що її спіймають друзі або зупинить якийсь поні на вулиці. Вона була поні на завданні. Поглянувши вперед і нахмуривши брови, вона почала йти в напрямку далеких кар'єрів з видобутку коштовного каміння.

~~~

- Твайлайт... Цукерко, ти не спиш?- запитала Епплджек. Вони з іншими вирішили провести ніч у бібліотеці, на випадок, якщо вони знадобляться Твайлайт або Найтмер Мун вирішить напасти. Кожна з них тримала свій Елемент Гармонії, який доставили до Понівіля за кілька годин після повернення Найтмер Мун, поруч з собою протягом ночі. Єдиним винятком була Твайлайт. Вона навіть не хотіла дивитися на діадему Елемента Магії, але Спайк сховав її в тумбочку біля ліжка, щоб вона була під рукою, якщо знадобиться.

Епплджек підійшла до ліжка, помітивши горбок під ковдрою. - Цукерко, я знаю, що ти картаєш себе за те, що сталося, але ти не можеш просто лежати тут і хандрити. Ми повинні розібратися з Найтмер Мун, перш ніж вона нападе на принцес, і ми не зможемо зробити це без твоєї допомоги.

Твайлайт не відповіла, і через кілька тривожних хвилин Епплджек простягнула копито, щоб штовхнути подругу і переконатися, що вона не спить. Коли копито занурилося в ліжко глибше, ніж слід було, очі Епплджек звузилися, і вона зірвала ковдру.

На місці, де, на думку Епплджек, лежала Твайлайт, виявилося кілька стратегічно розставлених подушок, а до однієї з них була прикріплена записка.

"Коли ти це прочитаєш, я буду вже далеко. Мені шкода, що я поїхала, не попередивши жодної поні, але це те, що я маю зробити. Я маю знайти Найтмер Нікс, мою доньку. І спробувати переконати її припинити те, що вона робить.

Є також деякі речі, які я маю сказати, виговоритися, і вона єдина, кому я можу це сказати. Все, в чому вона звинуватила мене минулої ночі, було правдою. Я зрадила її. Я підвела її. Я зазнала невдачі.

Я не знаю, куди йду, і сумніваюся, що повернуся. Я не очікую, що кожна поні зрозуміє, чому я це роблю, але я мушу побачити Нікс ще раз. Я повинна переконати її зупинитися і сказати їй, як мені шкода, навіть якщо вона мені не повірить.

З повагою,

Твайлайт Спаркл"

- Кінське пір'я! - вилаяся Епплджек. - Твайлайт, дівчинко, про що ти думаєш?!

~~~

Твайлайт зазирнула за ріг і помітила двох охоронців, що стояли в земляному тунелі. Діставшись порожніх кам'яних кар'єрів за межами Понівіля, Твайлайт швидко збагнула, що їй потрібно спуститися в розгалужену мережу тунелів Діамантових Псів. Після кількох годин блукання коридорами вона ледь не зіткнулася з парою патрульних охоронців. Це була близька зустріч, але вона дала Твайлайт зрозуміти, що вона в потрібному місці.

Самі охоронці були збоченою насмішкою над королівською гвардією. Їхні обладунки були схожі за конструкцією та кольором на обладунки нічної варти, але палітра була затемнена настільки, що багато елементів обладунків були чорними. Також, як і солдати принцеси Селестії, обладунки були зачаровані, щоб змінювати зовнішній вигляд поні, який їх носив. Хутро міцно збудованих жеребців була моторошного, майже нудотного сірого відтінку, а очі - пронизливі, як у Найтмер Мун.

Після цієї першої небезпеки Твайлайт обережно пересувалася тунелями, намагаючись не натрапити на блукаючі патрулі. Однак зараз Твайлайт зіткнулася з парою охоронців, які пильно стояли біля дверей у тунелі. Вона не мала жодного уявлення, що за ними ховалося. Це могло бути місце, де перебувала Найтмер Мун, або ж це могла бути вартова казарма, заповнена цілим взводом броньованих солдатів.

Твайлайт сховалася за рогом і на мить зупинилася, щоб проковтнути нервовий клубок у горлі та набратися хоробрості. Вона підняла за допомогою магії камінчик, що лежав поруч, і кинула його в тунель. Камінчик брязнув об каміння, і його дзенькіт, здавалося, лунав нескінченно...

Проте, після кількох напружених миттєвостей, охоронці так і не прийшли розслідувати. Твайлайт ризикнула ще раз зазирнути за ріг і побачила, що обидва єдинороги не зрушили з місця ні на дюйм. Вони залишалися нерухомими, як статуї, за винятком вух, які тепер були нашорошені й уважно слухали. Її спроба відволікти охоронців від дверей нічого не дала, лише зробила їх ще більш пильними, що змусило Твайлайт роздратовано зціпити зуби.

- Гаразд, час змінити тактику, - прошепотіла Твайлайт, коли її ріг почав світитися. Їй доведеться діяти швидко, але, можливо, це спрацює. Визирнувши з-за рогу ще раз, Твайлайт випустила свою магію. Магія досягла дверей і, витративши кілька секунд на те, щоб набратися сили, вирвалася назовні.

Важкі дерев'яні двері з силою розчахнулися і розбилися об кам'яну стіну з дальнього боку. Незважаючи на свій вишкіл, двоє охоронців підскочили і швидко обернулися, щоб побачити, хто висадив двері. Твайлайт теж зазирнула у двері, але з іншої причини. По-перше, вона переконалася, що на протилежному боці немає охоронців. Потім вона зосередилася на коридорі за дверима. Вона вивчала його і малювала його картину в своїй уяві. Вона намагалася запам'ятати кожну деталь, перш ніж охоронці зачинили двері, і вона була змушена сховатися за своїм рогом.

Твайлайт перечекала кілька хвилин, причаївшись, щоб переконатися, що охоронці не підуть її шукати. Коли вона була впевнена, що в безпеці, то уявила собі дальній бік дверей, намагаючись пригадати кожну деталь. Потім вона закликала свою магію і зникла зі спалахом.

Твайлайт затамувала подих і заплющила очі, коли відчула, що заклинання телепортації закінчилося. На мить вона злякалася, що, можливо, неправильно прицілилася і опинилася прямо перед охоронцями. Коли ніхто не простягнув руку, щоб схопити її, вона ризикнула поглянути і посміхнулася. Вона телепортувалася саме туди, куди хотіла, - по той бік дверей.

Обійшовши охоронців і навчившись новому трюку для подолання майбутніх перешкод, Твайлайт продовжила спускатися тунелем. Він довго йшов прямо, поки не закінчився правим поворотом, і, дійшовши до цього повороту, Твайлайт зазирнула за ріг і мало не ахнула від того, що побачила.

Величезна печера була висічена у твердій скелі. Вона простягалася на двадцять, чи тридцять поверхів і була завширшки з кілька міських кварталів. Ще більш вражаючим було те, що було збудовано в печері. У глибокій підземній камері був зведений замок, одночасно елегантний і страхітливий. Його найвища вежа лише на кілька футів не діставала до стелі.

Твайлайт майже не сумнівалася, що знайшла замок Найтмер Мун, і вже почала шкодувати, що не взяла з собою друзів. Проте вона швидко викинула цю думку з голови. Якби вона взяла з собою друзів, то мала б протистояти Найтмер Мун і перемогти ії за допомогою Елементів Гармонії, але вона не могла брати в цьому участі.

Не тому вона прийшла шукати Найтмер Мун.

Не бажаючи буздумно поспішати, Твайлайт затрималася в невеликому підземному тунелі і спостерігала за численними патрулями, які пильнували з високих стін замку. Наче перебування під землею було недостатньо, замок ще мав оборонні стіни, які лише ускладнювали підхід Твайлайт.

Вона обмірковувала десятки планів, як підібратися ближче до замку, але кожен з них унеможливлювався маршрутами патрулювання охоронців. Тоді Твайлайт згадала про трюк, який щойно використала. Охоронці не очікували, що поні здатна телепортуватися, тому вона оглянула замок у пошуках будь-якого отвору, в який можна було б телепортуватися.

Отвір, який обрала Твайлайт, був балконом на найвищій вежі. Вона дісталася туди одним телепортом, знов з'явившись з невеличким спалахом. Вона ризикнула озирнутися назад, щоб переконатися, що її не помітили, і посміхнутися всій охороні замку, яку їй вдалося обійти. Якщо вона повернеться, то повинна буде розповісти про цей трюк принцесі Селестії. Її наставниця, безсумнівно, хотіла б знати, як легко поні прокрастися до замку, що ретельно охороняється, просто заскочивши в нього за допомогою заклинання телепортації.

Однак наразі Твайлайт відклала цю думку вбік і зазирнула до кімнати, до якої був приєднаний балкон. Здавалося, що це була кімната, яка існувала лише як засіб доступу до балкона, кімната, елегантно прикрашена нічним небом на стелі та мапою Еквестрії на підлозі. В іншому, кімната була повністю позбавлена меблів. Здавалося, шкода було марнувати таку чудову кімнату, але Твайлайт недовго думала про це, перш ніж рушила до сусідніх сходів і спустилася до решти замку.

~~~

Твайлайт відчувала себе набагато менш впевненою в тому, що робить. Вона просувалася замком повільно. Їй доводилося ховатися від охоронців, що проходили повз, і вона не наважувалася йти швидше, ніж повільною ходою. Галопом, навіть голосно дихаючи, вона могла привернути увагу охоронців або персоналу замку. Твайлайт відчувала, що їй пощастило, що її ще не помітили.

Її темп сповільнювало ще й те, що вона постійно наскакувала на тіні. Коридори замку освітлювали зачаровані дорогоцінні камені, вмонтовані в металеві настінні підставки. Вони добре освітлювали коридори і мали більше сенсу, ніж смолоскипи, які швидко задушили б підземний замок димом. Однак коштовне каміння мало звичку час від часу мерехтіти. Це змушувало танцювати тіні поблизу, і часто змушувало Твайлайт підстрибувати, боячись, що на неї ось-ось накинеться вартовий.

Незважаючи на все це, Твайлайт змусила себе продовжити пошуки в замку. Вона мусила знайти Найтмер Мун, навіть якщо кожна мить, яку вона витрачала на пошуки, збільшувала шанси, що її спіймають.

І це не було схоже на те, що Найтмер Мун просто сиділа десь і чекала, поки її знайдуть. Вона могла легко піти в іншу частину замку, яку Твайлайт вже перевірила, що робило пошуки ще складнішими. По правді кажучи, Твайлайт вже почала подумувати про те, щоб спробувати знайти спальню Найтмер Мун. Вона могла б просто зачекати там, поки Найтмер Мун залишиться на самоті, і тоді показати себе їй.

Саме тоді, коли Твайлайт розвернулася, щоб пошукати спальню Найтмер Мун на верхніх поверхах замку, вона почула тупіт копит. Вона підвела очі й нашорошила вуха, прислухаючись. Тупіт копит долинав з коридору попереду неї, і він ставав дедалі гучнішим. Хтось наближався; їй треба було сховатися.

Повернувшись, Твайлайт так швидко і тихо, як тільки могла, попрямувала до найближчих дверей. Вона відчинила їх і, переконавшись, що в кімнаті нікого немає, пригнулася всередину і зачинила за собою двері, зануривши кімнату в темряву. На мить Твайлайт затамувала подих і завмерла в непроглядній темряві. Вона навіть не хотіла ризикувати і засвітити свій ріг, боячись, що охоронці можуть виявити її магію або побачити світло.

Вона відступила від дверей, збільшуючи відстань між собою і ними, прислухаючись до тупоту копит, що наближався. Раптом копито щось зачепило, і Твайлайт мусила затулити рота, щоб не зойкнути.

Тупіт копит все наближався, але Твайлайт більше не могла блукати в темряві, спотикаючись. Вона засвітила ріг і обернулася, щоб подивитися, на що наткнулося її копито. Це був шматок грубої тканини, пофарбованої в помаранчевий колір. Він був майже схожий на ногу поні, але дірка на одному кінці оголювала ватяну набивку всередині.

Однак цей шматок тканини був не єдиним. Світло Твайлайт прослідкувало за коротким слідом тканини до великої купи в одному з кутів кімнати. Саме тоді вона побачила Х-подібні очі кількох ватяних манекенів, що дивилися на неї. Майже кожен манекен був обезголовлений або іншим чином покалічений, і кожен з них був схожий на неї та її друзів.

Дихання Твайлайт стало нерівним, і вона відступила від купи розчленованих манекенів так, ніби вона складалася зі справжніх поні. Вона вдарилася спиною об двері, від чого вони заскреготіли на петлях, і їй довелося затулити рот, щоб не закричати. Їх було так багато; солдати Найтмер Мун, мабуть, використовували їх як тренувальні манекени, і вони тренувалися вбивати.

- Що це було?

Паніка Твайлайт зростала в геометричній прогресії в міру того, як тупіт копит ставав гучнішим. Охоронці почули, як вона повернулася до дверей, і вони збиралися знайти її. Вони збиралися знайти її і зробити з нею те, що зробили з манекенами. Їй довелося сховатися.

Двері до маленької кімнати відчинилися через кілька хвилин, і світло з коридору залило кімнату. У дверях стояла пара солдатів Найтмер Мун. Один засвітив свій ріг і зайшов всередину на пошуки, а інший залишився охороняти двері.

Охоронець сфокусував світло з рогу в конус і почав оглядати купу манекенів. Він зробив крок до купи, піднявши копито, щоб покопатися в ній. Однак інший охоронець гукнув свого товариша. - Ходімо, нам треба знайти Спелл Нексуса. Королева Найтмер Мун хоче його бачити.

Другий охоронець роздратовано пирхнув, але все одно кивнув головою. Він відвернувся від купи, приєднався до свого товариша в коридорі і зачинив за собою двері. Комору знову поглинула темрява, але не надовго, бо в купі розчленованих манекенів спалахнув вогник.

Твайлайт в останньому панічному русі пірнула в купу манекенів, щоб сховатися від охоронців. Було моторошно бути оточеною розчленованими шматками речей, які нагадували її та її друзів, але це дозволило їй залишитися непоміченою. Однак тепер її мотивація різко змінилася: від бажання уникнути охоронців до бажання простежити за парою, яка ледь не виявила її.

Вони сказали, що Найтмер Мун хоче побачити Спелл Нексуса, і Твайлайт не могла не задатися питанням, що він робить у замку. Вона знала його ще з часів навчання в школі Селестії для обдарованих єдинорогів. Коли вона там навчалася, його підвищили з професора до директора. Твайлайт могла тільки здогадуватися, що його нещодавно понівечили. Найтмер Мун або її солдати, мабуть, хотіли отримати від нього інформацію. Напевно, вони збиралися катувати його, щоб він розповів їм, як обійти магічний захист Кантерлота, або, можливо, вони хотіли дізнатися про слабкість принцес.

Відірвавшись від купи манекенів, Твайлайт швидко підійшла до дверей, відчинила їх і вийшла в коридор. Вона не могла залишити Нексуса на тортури. Вона мусила допомогти йому втекти. Насправді, допомогти йому втекти було б на краще. Він міг би розповісти принцесам, де ховається Найтмер Мун. Він міг допомогти їм підготуватися і спланувати напад, а ще він був єдинорогом з талантом до магії. Існував шанс, що він зможе опанувати Магічну Стихію замість неї. Він міг би завершити Елементи Гармонії, адже Твайлайт сумнівалася, що зможе покинути замок після того, як знайде Найтмер Мун і зіткнеться з нею.

Маючи лише невиразні думки про план, Твайлайт пішла за охоронцями коридором. Вона йшла так обережно, як тільки могла, але не відставала від них. Вона навіть почала повторювати їхні кроки. Це приховувало звук її власних кроків у їхніх, дозволяючи їй слідувати за ними по замку, поки вони не підійшли до дверей.

Причаївшись за статуєю Найтмер Мун, Твайлайт спостерігала, як один з охоронців зайшов всередину. Вона мала намір дочекатися, поки охоронець повернеться, і в цей час її погляд перекинувся на статую, за якою вона ховалася. На ній була зображена Найтмер Мун зі злими, схожими на ікла, зубами. Вона тримала на руках молодого поні, на обличчі якого був вирізьблений беззвучний крик. Це нагадало Твайлайт стару казку про Кошмарну Ніч: Ти дала Найтмер Мун цукерку, щоб вона тебе не з'їла.

Твайлайт затремтіла і помолилася, щоб Найтмер Мун не впала так низько, що готова була б з'їсти ще одного поні.

Звук зачинених дверей знову привернув увагу Твайлайт. Двоє охоронців вивели Спелла Нексуса і тепер обступили його з обох боків. Вони йшли подалі від того місця, де ховалася Твайлайт, і всі троє стояли до неї спиною. Це була, мабуть, найкраща можливість, яку вона могла отримати.

Зібравши всю свою магію і затамувавши подих, щоб врівноважитися, Твайлайт атакувала, зробивши чотири речі в швидкій послідовності. По-перше, вона телепортувалася за спинами солдатів і схопила Нексус за хвіст. Потім вона відтягнула його назад, щоб він більше не стояв між двома охоронцями. Потім, коли охоронці обернулися, щоб побачити, що сталося, Твайлайт використала свою магію, щоб розбити їхні шоломи разом з брязкотом, що змусив здригнутися. Нарешті, коли солдати були виведені з ладу, а Нексус висів у заклинанні левітації, Твайлайт розвернулася і втекла.

Вона побігла, завернула за ріг і продовжувала бігти. Вона бігла і бігла, боячись, що охоронці будуть лише за кілька кроків позаду неї. Вона ризикнула озирнутися через плечі, щоб переконатися, що охоронці не йдуть за нею. Лише тоді вона сповільнила крок, щоб перевести подих. Після цього вона закликала свою магію і телепортувала себе та Спелл Нексуса.

Вони знову з'явилися у найвищій вежі замку Найтмер Мун, в тій самій кімнаті, куди вперше потрапила Твайлайт. Як і раніше, кімната була порожня і ніким не зайнята, і Твайлайт полегшено зітхнула, поклавши Спелл Нексуса на підлогу. - Гаразд, думаю, тепер ми в безпеці.

Спелл Нексус трохи спіткнувся, намагаючись відновити рівновагу. Деякий час він тримав очі заплющеними, але, розплющивши їх, подивився на Твайлайт своїми сланцево-сірими райдужними оболонками. - Твайлайт Спаркл?

- Все гаразд, - сказала Твайлайт, підбігла до нього і поклала копито йому на плече. - Я не знаю, чому тебе викрали, але тобі не треба хвилюватися. Я можу витягти тебе звідси.

- Але міс Твайлайт, що, в біса, ви тут робите?- запитала Спелл Нексус. - Як ви взагалі знайшли це місце?

- Моя подруга, Пінкі Пай, з'ясувала, що поні з Понівіля на ім'я Хорте Кузін був частиною цього божевільного культу, - швидко пояснила Твайлайт, розвернувшись і побігла риссю до балкона, до якого була приєднана кімната. - Я наклала на деякі з його речей закляття, що приховує, і побачила, як він рухався до кар'єрів коштовного каміння, а потім раптово зник. Я припустила, що моє закляття перестало діяти через те, що його щось заблокувало, тому вирішила дослідити кар'єри. Звідти я потрапив до копалень Діамантових Псів і врешті-решт знайшов дорогу сюди.

Нексус ішов слідом за Твайлайт, у його голосі дзвеніли занепокоєння і тривога. - Але як ти пройшла повз охоронців?

- О, це було легко, - відповіла Твайлайт. Вона поставила копита на огорожу балкона і виглянула назовні. Вартові, які патрулювали, все ще займалися своїми справами, а це означало, що охоронці, на яких вона напала, ще не підняли тривогу. - Я знаю заклинання телепортації, тож я просто пролітала повз охоронців, коли мені було потрібно. Власне, так я і збираюся тебе звідси витягти. Я телепортую тебе до входу в печеру. Там ти зможеш втекти до печер Діамантових Псів. Звідти тобі доведеться знайти власний шлях назад на поверхню, але я впевнена, що ти впораєшся.

- Запевняю вас, міс Спаркл, - відповів Спелл Нексус, і його голос набув гордовитого тону, - у цьому немає потреби.

- Що ви маєте на увазі під...

Твайлайт відчула, як щось тверде вдарило її в потилицю, і світ в одну мить пішов геть. Можливо, вона впала з балкона, але Спелл Нексус схопив її своєю магією і відтягнув назад від краю. Він струснув копитом, яким щойно вдарив Твайлайт, а потім двічі перевірив, чи вона непритомна. Потім він розвернувся і, коли його очі знову стали бірюзовими, закричав на все горло: - Варта!

На крик Нексуса до балкона, де він стояв, підлетіли шестеро охоронців-пегасів. Вони приземлилися з тріпотінням крил і схилили голови. - Ти кликав, брате Нексусе? - запитав один з них.

Кивнувши, Нексус вказав на ліву копитну пару охоронців. - Ви двоє, спускайтеся вниз і знайдіть тих двох жалюгідних солдатів, які дозволили Твайлайт Спаркл напасти на себе і вибити з колії. Вони мають бути в коридорі біля мого кабінету.

Перша пара охоронців кивнула і полетіла, а Нексус звернувся до наступної пари. - Ви двоє, знайдіть найкращих чаклунів-єдинорогів, яких ми маємо, і скажіть їм, що нам потрібно розширити захисні заклинання. Закляття проти крадіжок має охоплювати Понівіль.

- І ви двоє, - сказав Нексус, вказуючи копитом на останнього з охоронців, перш ніж вказати на Твайлайт. - Хапайте її і несіть до підземелля.

Двоє пегасів кивнули, швидко підхопили Твайлайт і почали нести її непритомне тіло до підземелля в надрах замку. Нексус ішов за кілька кроків позаду них, його погляд був прикутий до Твайлайт, а на губах розпливлася посмішка. - Моя королева буде дуже рада почути, що тебе спіймали, Твайлайт Спаркл. Але перед тим, як тебе представлять їй, ми з тобою матимемо довгу й добру розмову. Я хочу почути, як ти наклала своє чарівне закляття телепортації. Зрештою, ми ж не можемо допустити, щоб інші єдинороги, як ти, прокрадалися до палацу, чи не так?

~~~

Двоє слуг біля входу до тронної зали штовхнули великі двері і швидко вклонилися, коли Найтмер Мун увійшла до неї. За годину чистки, причепурювання та примірки обладунків їй повернули той страхітливий образ, яким її знали багато поні. Її шерсть була вичищена так досконало, що виблискувала, наче обсидіан. Її знову прикрашали королівські обладунки, і, як останній штрих, вона знову нафарбувала очі пурпуровими тінями.

Але їй бракувало однієї речі: її Кюті-Марки. Її бік все ще був голий, і це безмежно обурювало Найтмер Мун. Вона була дорослим алікорном, королевою, але все ще залишалася порожнім боком. Нексус та інші слуги давали їй різні пояснення та виправдання. Найпопулярніша теорія полягала в тому, що її первісна Кюті-Марка насправді належала Луні, і тепер, коли вона стала власною кобилою, у неї можуть бути інші особливі таланти. Це мало сенс, але не допомогло приборкати її роздратування.

Звісно, Нексус скористався нагодою, щоб нескінченно їй лестити. Він був упевнений, що її Кюті-Марка буде короною або чимось подібним королівським, і що вона з'явиться, коли вона займе своє законне місце королеви Еквестрії. Іноді він надто прагнув догодити їй, але Найтмер Мун не могла заперечувати, що його слова розвіяли її побоювання. Її Кюті-Марка з'явиться у свій час, але зараз у неї були важливіші речі, про які варто турбуватися.

Наприклад, чому Нексус так широко посміхався.

- Моя королево, ви виглядаєте просто сяючою у своїх нових обладунках, - зробив комплімент Спелл Нексус, коли Найтмер Мун наблизилася до нього і вмостилася на своєму троні.

- Дякую, - категорично відповіла Найтмер Мун. - Коваль, якого ти найняв, робить чудову роботу.

- Найкращу, моя королево. Ви не заслуговуєте на менше.

Найтмер Мун закотила очі. - Прибережи свої лестощі, Нексусе, і скажи мені, чи є ще щось, що ти хочеш, щоб я зробила сьогодні?

- Є лише одна справа, ваша високість, - відповів Спелл Нексус, і його посмішка стала якомога ширшою, - і це хороша новина.

Найтмер Мун вигнула брову. - Новини?

- Приведи її!

На поклик Нексуса двері збоку від тронної зали відчинилися, і туди риссю вбігла пара охоронців. Вони тягнули між собою безвольне тіло. Поні була ще жива, але вся в синцях і побита. Охоронці безцеремонно поклали її на підлогу біля підніжжя трону Найтмер Мун, а самі відійшли вбік тронної зали.

- Її знайшли, коли вона скрадалася коридорами замку, і, схоже, вона прийшла сюди сама, - пояснив Спелл Нексус, оглядаючи кобилу. - Доволі безглуздий вчинок, враховуючи, що вона вважається найрозумнішою у своїй групі друзів.

Нексус хихикнув з власної образи, але Найтмер Мун залишалася нерухомою, як камінь. Дихання їй перехопило в грудях, а очі втупилися в побиту фігуру на підлозі під нею. Це була Твайлайт Спаркл, і вона виглядала так, ніби програла битву копитами. Її грива і шерсть були скуйовджені, а сама вона вкрита дрібними порізами і подряпинами. Її праве око виглядало особливо погано. Воно було опухлим і набряклим, наче її сильно вдарили по обличчю.

- Стань перед своєю королевою! - гаркнув Нексус, використовуючи магію, щоб підняти Твайлайт з землі. Раптовий рух, здавалося, вирвав Твайлайт із заціпеніння, і вона спробувала боротися. Вона кволо махала кінцівками і з останніх сил закидала голову. Це було радше жалюгідне видовище, ніж тривожне, і Нексус не зміг втриматися від сміху. А потім, щоб отримати ще більше задоволення, він звільнив Твайлайт від своїх чарів, коли вона була ще за кілька футів від підлоги.

Твайлайт шльопнулася на підлогу, наче ганчіркова лялька, і заскиглила від болю від жорсткого приземлення. Проте через кілька хвилин Твайлайт змогла звестися на копита. Вона стояла перед Найтмер Мун, хоча й тримала праву передню ногу піднятою, наче навантаження на неї завдавало їй болю.

- Отже, як ви хочете, щоб з нею розправилися, моя королево? - нетерпляче запитала Нексус. - Я можу тільки уявити собі деякі з тортур, які ви можете їй заподіяти. А потім, після того, як ви розважитесь, можливо, відрубати їй голову? Чи, може, більш потужним посланням буде її повішення?

Тон Найтмер Мун був рівним і холодним, але її слова прокотилися по кімнаті з силою грому під час сильної бурі. - Залиште нас.

- Перепрошую, моя королево? - запитав Нексус.

- Залиш. Нас, - закипіла Найтмер Мун, перш ніж сфокусувати свій розлючений погляд на Нексусі. - І щоб нас не турбували, поки я не покличу.

- Звісно, - затнувся Нексус і швидко помчав геть. Він гукнув усіх поні в кімнаті, наказавши їм вийти, хоча багато хто з них і сам чув наказ Найтмер Мун. За хвилину кімната очистилася, і Нексус вийшов останнім. Він вислизнув через парадний вхід, зачинив його за собою і з гучним клацанням зачинив замки.

Лише тоді, коли Найтмер Мун переконалася, що вони з Твайлайт залишилися наодинці, вона зробила крок. Вона піднялася зі свого трону і широко розправила крила. Її тінь впала на Твайлайт, яка зробила тривожний крок назад, а в її неушкоджених очах зблиснув жах.

- Що ти тут робиш? - запитала Найтмер Мун, і в її голосі бриніла ненависть. - Ти прийшла, щоб спробувати очистити мене, як робила це раніше? Ти прийшла використати Елементи Гармонії, щоб врятувати Еквестрію? Ти прийшла, щоб знищити мене?!

Твайлайт відсахнулася від імпозантного алікорна, що стояв перед нею, і притиснула вуха до голови. - Я... Я... Я...

Найтмер Мун грюкнула копитом об підлогу і нахилила голову до рівня очей Твайлайт. - Що ти тут робиш?

- Я прийшла вибачитися! - Твайлайт виплюнула так швидко, як тільки дозволяв рот.

Слова Твайлайт моторошною луною прокотилися по всьому коридору, а Найтмер Мун залишалася нерухомою, як камінь. Якийсь час вона просто дивилася на Твайлайт, але потім відступила назад, склала крила і знову сіла на свій трон. - Запізно вибачатися.

- Але...

- Не намагайся мені брехати! - Найтмер Мун огризнулась. - Я бачу твої хитрощі наскрізь. Селестія приходила до мене в гості, ви розмовляли наодинці, а потім вона зайшла на кухню бібліотеки. Вона говорила солодкі слова про те, що хоче, аби я звернулася до лікаря, щоб переконатися, що я здорова, і що я можу переночувати в палаці і навіть побачити твою стару кімнату в її школі. Звісно, я була настільки наївною, що повірила їй, але ти знала, що відбувається. Ти знала, і саме тому не могла навіть подивитися на мене, коли вона виводила мене за двері. Ти змовилась з нею проти мене, як і зараз! Ти знала, що вона збирається зробити, і ти! Нічого! Не зробила! Щоб зупинити її!

- Будь ласка, Нікс, мені дуже шкода.

- Мене звуть не Нікс. Мене звуть Найтмер Мун, - твердо поправила вона.

- Ти можеш називати себе, як хочеш, - сказала Твайлайт, і її голос набув заспокійливого тону. - Найтмер Мун, Королева Місяць, Імператриця Еквестрії. Для мене ти завжди будеш Нікс.

Слова були милі, щирі, але розрада, яку намагалася запропонувати Твайлайт, лише зробила погляд Найтмер Мун жорсткішим. - О, як це сентиментально з твого боку, Твайлайт Спаркл. Шкода, що ти не була такою сентиментальною, коли Селестія забирала мене. Тепер, коли я думаю про це, ти, напевно, хотіла, щоб вона мене забрала.

- Ні, Нікс, я не...

- Не вивергай тут свою брехню! - Найтмер Мун перервала її ревінням. - Ти бачила, ким я була, бачила правду, і, як би ти її не заперечувала, ти злякалася того, ким я могла стати. Ти дозволила Селестії забрати мене, щоб забути про мене і повернутися до свого маленького щасливого життя. Повернутися і вдавати... вдавати, що мене ніколи не було...

- Мені було страшно. Я визнаю це, - сказала Твайлайт, намагаючись захиститися. Вона зробила ще один тривожний крок ближче до Найтмер Мун. - Принцеса Селестія теж була налякана, і... і вона переконала мене, що я повинна дозволити їй забрати тебе, щоб тебе можна було перевірити. Вона просто хотіла переконатися, що ти не будеш загрозою для Еквестрії. Принцеса Селестія не збиралася забирати тебе назавжди.

Найтмер Мун відвела погляд від Твайлайт і заговорила холодним, байдужим, але напрочуд тихим тоном. - Це солодка брехня і нічого більше.

- Ні, Нікс, це правда, - запевнила Твайлайт. - Я не хотіла, щоб принцеса Селестія забрала тебе. Я почула, як ти кличеш мене, і спробувала зупинити принцесу. Я вибігла з бібліотеки за вами, але спіткнулася, а колісниця вже поїхала. Я хотіла зупинити її, Нікс... Я хотіла.

- Зворушлива історія, але не більше, - холодно відрізала Найтмер Мун. - Якими б не були твої наміри, саме твої дії привели все це в рух. Своїми діями ти заподіяла мені зло, і саме за них ти не отримаєш прощення.

- І не думай, що я забула той потік брехні, яким ти забила мені голову, - продовжувала Найтмер Мун. - Після весняної вистави ти сказала, що я не Найтмер Мун, що я ніколи не зможу нею бути. Якби це було правдою, ми б тут не сиділи, чи не так? Скажи, це була брехня заради мене чи заради себе? Ти просто намагалася заперечити правду, яка дивилася тобі у вічі, чи, можливо, ти хотіла помучити мене? Так? Ти хотіла катувати мене атрибутами нормального життя, перш ніж я знову стану тим, ким мені судилося бути?

Твайлайт похитала головою. - Ні, Нікс, я не брехала. Ти не була Найтмер Мун тоді, і ти не мусиш бути ним зараз.

Найтмер Мун втупився в Твайлайт сповненим презирства поглядом. - Ти справді заперечуєш, якщо можеш дивитися на мене такою, яка я є, і не бачити в мені Найтмер Мун.

- Нікс, поні самі обирають, ким вони хочуть бути, - наполягала Твайлайт, і в її голосі бринів відчай. - Ми всі маємо такий вибір. Ти можеш бути Найтмер Мун, тільки якщо захочеш, а моя Нікс не хотіла б цього робити. Вона б не захотіла захопити Еквестрію і змусити своїх друзів хвилюватися.

З вуст Найтмер Мун вирвався розчарований смішок. - Хвилюєшся? Це твій найжорстокіший жарт, Твайлайт Спаркл. Жоден поні не настільки дурний, щоб хвилюватися за мене.

- Справді? Бо я знаю ще трьох, - твердо сказала Твайлайт, роблячи ще один крок уперед. - Трьох шукачів, які є твоїми найближчими друзями.

В голові Найтмер Мун промайнув спогад. Скуталу була єдиною поні в натовпі, окрім Твайлайт, яка не дивилася на неї зі страхом тієї ночі, коли заклинання воскресіння було завершено. Натомість її очі були сповнені занепокоєння, розгубленості та смутку.

Найтмер надулася і відвернувся від Твайлайт, не в силах більше витримувати погляд її жалюгідних, благаючих очей. - Їм доведеться дізнатися, що їхня подруга ніколи не повернеться, що вона пішла назавжди.

- Вона не мусить, - заперечила Твайлайт. - Нікс, ти не мусиш...

- Досить! - Найтмер Мун закричала, розгорнувши крила. Проте, вона втримала свій порив. Вона глибоко вдихнула, склала крила, повернулася на свій трон і подивилася повз Твайлайт до дверей тронної зали. - Нексус! Охорона!

Спелл Нексус і двоє охоронців прослизнули до кімнати за лічені секунди після того, як їх покликали, підскочили до трону і вклонилися своїй королеві. - Які ваші накази, Ваша Високість?

- З Твайлайт Спаркл під нашою опікою Елементи Гармонії не становлять жодної загрози. Селестія і Луна беззахисні, - гордо сказала Найтмер Мун, високо піднявши голову. - Ми повинні просто дочекатися слушної нагоди, щоб завдати удару по Королівських Сестрах.

- Ні! - сказала Твайлайт, коли на її обличчі з'явився вираз паніки. Це був вираз поні, чий відчайдушний гамбіт провалився, чиї останні надії вислизнули з її рук. Найтмер Мун не могла дивитися на цей вираз, тож натомість сфокусувала свій погляд на Спелл Нексусі.

- Незабаром я полечу до Кантерлота, щоб захопити королівство, але сьогодні я хочу піти до своїх покоїв і відпочити.

Нексус вклонився так глибоко, що його ніс майже торкнувся підлоги. - Звичайно, ваша ясновельможність. І що ви хочете, щоб я зробив з Твайлайт Спаркл?

- Ти вже зробив достатньо, Спелл Нексус, - прошипіла Найтмер Мун, з її слів капало розчарування.

Різкий тон голосу його королеви змусив Нексуса підняти голову з розгубленим виглядом. - В-ваша величність?

Найтмер Мун знову підвілася і розгорнула крила, тільки цього разу вона кинула свою темну тінь на Спелл Нексуса, змусивши його принишкнути на місці. - Ти взагалі пам'ятаєш мої накази?

- Ваша Величносте, я...

- Дозволь мені освіжити твою пам'ять, - огризнулась Найтмер Мун, перебиваючи його. - Я казала тобі, що якщо буде знайдено носія Стихії Гармонії, його треба схопити неушкодженим, а Твайлайт Спаркл негайно доставити до мене.

- В-ваша високість, ви повинні зрозуміти...

- Мовчи, дурню! - закричала Найтмер Мун, - Я віддала тобі один простий наказ, а ти не зміг виконати його ні в дусі, ні в букві! Назви мені хоч одну причину, чому я не повинна отримати твою голову за це!

- Моя... м-м-моя королева, я... я... я... - Спелл Нексус заїкнувся. Він боровся зі своїми словами, намагаючись знайти спосіб захистити свій вчинок. Коли він не зміг зробити навіть цього, він впав на підлогу і вклонився так низько, як тільки міг. - Пробачте мені, Ваша Високосте, я лише намагався діяти у ваших інтересах. Нам потрібно було дізнатися, як Твайлайт Спаркл пробралася до замку, але вона не розповіла б нам без... умовлянь. Благаю вас, будьте милосердні.

Найтмер Мун деякий час мовчала, виблискуючи кинджалами на Нексус. Потім вона надулася і повернулася, йдучи назад до свого трону. - Я пробачу цей тяжкий гріх, який ти скоїв, якщо ти виконаєш мій наступний наказ дослівно і безпомилково.

- Все, що завгодно, Ваша Високість. - відчайдушно сказав Нексус.

Найтмер Мун повернулася і сіла на свій трон, акуратно склавши крила. - Твайлайт Спаркл треба відвести до підземелля і виділити їй окрему камеру. Її пораненнями займуться найкращі лікарі, яких ми маємо. Переконайтеся, що вона має належну ковдру та подушку. Її також повинні належним чином годувати, поки вона перебуває під нашою опікою, а не тільки хлібом і водою. Їй треба давати справжню їжу, таку, яку ти сам хотів би їсти, Нексусе.

Нексус розгублено моргнув, перш ніж заговорити. - А-але... Ваша Високість. Ви...

- Ставиш під сумнів мою волю, Нексусе? - запитала Найтмер Мун, її голос був глибоким гуркотом. - Твайлайт Спаркл повністю провалилася. Її безглузда сентиментальна витівка провалилася, і своєю поразкою вона забезпечила нашу перемогу. Тепер вона становить для мене таку ж загрозу, як і мураха, і я можу розправитися з нею на власний розсуд і в зручний для мене час. До того часу ви повинні виконувати мої накази і поводитися з нею так, як я наказала, щоб вона була в найкращому стані, коли я захочу здійснити свою помсту. І якщо я дізнаюся, що вона знову постраждала від вас або охоронців, це буде не її повішання. Я ясно висловилася?!

Твайлайт зблідла і, здавалося, ось-ось розплачеться. Спелл Нексус, що стояв на іншому копиті, швидко підскочив до трону і вклонився своїй королеві ще раз. - Звичайно, ваша величність. Я ніколи не сумнівався у вашій мудрості. Їй буде виявлено максимальну турботу, щоб вона змогла по-справжньому оцінити біль, який ви їй з часом заподієте. Я простежу за цим особисто.

- Добре, - відповіла Найтмер Мун, - але, щоб ти зрозумів всю серйозність своєї помилки, дозволь мені нагадати тобі, що трапляється з поні, які переходять мені дорогу.

З цими словами з гриви Найтмер Мун з тріском вилетіла маленька блискавка і вдарила Нексуса в бік. Він мав би зойкнути від болю, але проковтнув крик і продовжував кланятися. Болт залишив невеликий слід у вигляді скуйовдженої шерсті, і, хоча він не завдав реальної шкоди, вираз обличчя Нексуса дав зрозуміти, що йому було дуже боляче. Це місце, безсумнівно, буде боліти ще кілька днів.

Коли найсильніший біль вщух, Нексус підвівся і побіг геть, маючи намір передати наказ Найтмер Мун кожній поні в замку. Найтмер дивилася йому вслід, і лише коли Нексус вийшов з кімнати, вона дозволила собі кілька вдихів, щоб заспокоїтися. Потім вона окинула поглядом поні, які все ще залишалися в кімнаті, двох охоронців і Твайлайт.

- Я йду на денний відпочинок, - оголосила Найтмер Мун, підводячись зі свого трону. Змушуючи себе дивитися прямо перед собою, вона пройшла повз Твайлайт до дверей тронної зали. - Я очікую, що ти відведеш Твайлайт Спаркл до її камери і переконаєшся, що все, що я наказала Спелл Нексусу, буде виконано. Якщо хтось із поні не виконає моїх наказів, негайно повідомте мене.

- Так, моя королево, - в унісон відповіли двоє охоронців, перш ніж підійти до Твайлайт. Якщо спочатку вони вкинули Твайлайт до кімнати, як мішок з картоплею, то тепер поводилися з нею так, наче вона була найкрихкішою річчю у світі. Вони вивели її з кімнати, допомогли Твайлайт перенести вагу з одного пораненого копита і зробили все можливе, щоб Найтмер Мун не перенаправила свою злість на них.

~~~

Гнів Найтмер Мун ще не встиг охолонути, коли вона дійшла до своєї спальні. Насправді, вона лише ще більше розвалилася, коли подумала про Твайлайт та Спелл Нексуса. Вона відчинила двері до своєї спальні і грюкнула ними, щойно зайшла всередину. Потім, для повної впевненості, Найтмер Мун взяла свою книжкову шафу і грюкнула нею об двері, щоб її ніхто не потурбував.

Забезпечивши собі усамітнення, Найтмер Мун почала знімати обладунки. Вони були зручними, або принаймні настільки зручними, наскільки може бути зручною броня. І все ж, оскільки її терпіння вичерпалося Твайлайт і Нексусом, вона більше не могла їх носити. Вона жбурнула кожен шматок об найближчу стіну, щоб утворити безладну купу на підлозі. На жаль, її спроба виплеснути своє розчарування не принесла жодного полегшення.

- Як вона посміла, - кипіла Найтмер Мун, наближаючись до свого марнославства. З одного боку туалетного столика, поруч з її косметикою, стояли миска, глечик і мочалка. Вона налила воду з глечика в миску. Потім вона намочила ганчірку і використала її, щоб зняти тіні з очей, продовжуючи розмовляти зі своїм відображенням.

- Як посміла Твайлайт прийти до мене, щоб вивергнути ще більше своєї брехні? Як вона посміла назвати мене Нікс? Невже вона думає, що я все ще неосвічене лоша? Невже вона думає, що я знову поведуся на її слова? Мені слід було б зарубати її там, де вона стояла, тільки за її зарозумілість.

- І Нексус, - кипіла Найтмер Мун. Вона закінчила змімати макіяж і кинула мокру ганчірку в миску, що чекала на неї. - Йому пощастило, що його проступки принесли йому лише біль у боці.

- Вони всі забувають, хто я така, - сказала вона своєму відображенню, - але я змушу їх згадати. Я покажу Твайлайт, що я більше не боягузлива кобилка, яку вона знайшла, а Нексус зрозуміє, що я не кобила, з якою можна жартувати. Вони обоє дізнаються, що страх Селестії переді мною і моїм потенціалом був мудрим.

Від думки про Селестію Найтмер Мун зціпила зуби: - А Селестія... вона надто добре пізнає глибину мого гніву, і вона, і Твайлайт. Твайлайт за те, що покинули мене, а Селестія за те, що забрала мене. Вони обидві заплатять за...

Найтмер Мун заіржала і, перш ніж зупинитися, підняла копито і вдарила ним по дзеркалу. Від удару поверхня тріснула і покрилася павутинням, а її відображення стало фрагментарним. Тепер, замість єдиного, незайманого зображення, з розбитої поверхні дивилися десятки віддзеркалень її очей.

- Ні, - прошепотіла Найтмер Мун, і її слова просочилися отрутою гніву. - Мені байдуже, що мене забрали вночі. Мені байдуже, що мене вкрали з мого дому і що Твайлайт нічого не зробила. Ні, їх судитимуть за їхні справжні злочини проти мене. Селестія пошкодує, що запечатала мене на Місяці, а Твайлайт заплатить за те, що нацькувала на мене Елементи Гармонії. Вони не знатимуть ні каяття, ні милосердя.

- Я - Найтмер Мун, - сказала вона своєму розколотому відображенню, - і вони заплатять за те, що скоїли.