Міста, містечка, села

Місто багатоярусне, багаторівневе,

Намішано людей різних там

Як у Одесі чи Києві,

Живе тихо і мирно.

Вдень тепло, ввечері сиро —

Уж тепло забирає

З половини міста лівої,

Та і з правого берега тепло бере

І несе над водою, за течією,

Десь у Словаччину, контрабандою,

Здає у дунайських портах

Тепло поміж горами назбиране,

Настояне поміж липами,

В хмари над Ужгородом упаковане,

Прямо над міською поліцією,

На очах у містян і великих ворон,

Сплавляє попід мостами

Над ним перекинутими.

А люди в Ужгороді, як мурахи

Перед зимівлею:

Крутяться з берега та на берег,

Вервечками — в центр,

Вервечками — з центру,

Вервечками та по колу.

З яруса та на рівень,

З замку та до вокзалу,

Мимо ботанічного саду,

На службу, навчання, концерти

Груп важкого металу,

Будують, гуляють, спілкуються,

Діти зі школи — ватагами,

Дорослі купляють каву, піцу, бургери —

Життя б'є фонтаном.

Повітряних тривог немає:

Крайня як була — не пам'ятають,

Лише зі слів переселенців,

Може то хтось і знає, чув,

А так — не чули самі, не знають.

Живуть тихо, радіють, людей приймають, чемні всі —

Можна давати перше місце за чемністю

По Україні.

Навіть Ужу, який чемно тепло тирить

І десь за кордон сплавляє.

Дай боже так і тривало б,

Дай боже, хоч когось би та війна менше колотила в тилу,

Але: алея героїв на березі правому,

І алея героїв на лівому берегу.

З фото хлопці дивляться,

І думаю, що радіють,

Що люди поруч хоч трохи,

Але спокійніше за інших живуть.