Розмова закоханих

Ми говоримо очима

І гарячими сплетіннями рук

В такі моменти приходить рима

І народжується новий звук

Ми теревенимо лиш усмішкою

І ніжними дотиками плечей,

Коли гуляємо бруківкою

Не жаліючи недоспаних ночей

Ми розмовляємо без слів

За нас все скажуть душі

Коли ти коси мені плів

Серед кохання моря суші

Ти як ковток води у спрагу

Як шум прибою у ранковій мглі

У нашу особисту сагу

Не даєш пробратись тьмі

Ми дотиками перешіптуємось,

Що голосніше слів звучать

Теплими почуттями гріємось,

Бо люблячі душі горять

Ми говоримо очима

І гарячими сплетіннями рук

Розмова закоханих ледь вловима

Як вірного серця стук