Дзвін монет

Яка ж ця мотивація недолуга

За що з тобою така наруга

Що за них ти будеш мов прислуга

Терпітись буде уся напруга

На що готов заради них?

Зламати сотню тисяч криг

Яких? Останніх надій людських

Принести комусь безлік лих?

Продаш останні крихти честі

Лиш би достатньо було лесті

Щоб лишитись в тому тресті

Як в найстрашнішім квесті

Чи зупинити то безумство

Де люд готовий на дикунство

За дій не брати опікунство

Моралі робити самогубство

Так шкода що це все про нас

Захованих під безліччю гримас

Щоб кілька папірців припас,

Побудував нових терас

А там нема любові й духу

Вони розчавлять тебе мов муху

Як нема дзвону монет на слуху

І так буде повторюватись по кругу

Раз совість в тебе є

І не продаш ти їм себе

Остання іскра не помре

То будь добром, що з тебе йде