очі незрячих

замість слів я напишу вірші

і залишу їх самих по собі.

заховаю туди всі почуття,

й не покажу нічого тобі.

достатньо лише прийняти той факт,

що я тобі не потрібен

й забути тебе назавжди.

але я пам’ятаю.

не погляд, не вигляд,

не те що змінити ти можеш завжди.

пам’ятаю натомість запах тебе

запах осіннього листя, дощу

й тої дивної, дурної кави.

пам’ятаю й ту ніч коли ти не прийшов.

я знаю, що це я зіпсував.

я знав це давно, й досі, справді знаю

але не вибачусь, не скажу

проковтну почуття разом із страхом

і втоплю далеко в собі.

це звично, й це вже нормально.

але замість слів я пишу вірші

про того, кого вже не знаю

про того, хто так і не бачив

давно забутих, прикритих очей моїх.