Розділ 4
— Що, давай покуримо? – Михайло спитав чисто механічно, діставши цигарки. Юрій дістав свої і вони закурили. Чоловік затягнувся та випустив хмару диму. – Вже майже рік пройшов, а розуміння цього до сих пір немає.
— Є таке, але він мені приходить уві сні. – Карі очі молодика дивились уважно. – Таке собі, якщо шо.
— Тому треба буде поїхати. Якраз на річницю й відвідає… Господи! – обличчя Михайла раптом змінилося. Очі стали круглими, наче у героїв якогось аніме, а щелепа відпала. Чоловік дивився кудись за Юрка. – Олег!
Юрій озирнувся та закляк. Метрів за п’ятдесят, на самому перехресті вулиць стояв велосипедист. І все б нічого, якби колір та марка вєліка не були такими ж, як у їх покійного друга Олега. Та й велосипедист статурою та одягом нагадував його повністю.
— Олеже… - Юрій ледве промовив це слово, але фігура начебто почула та повернула голову. Цього було досить, щоб друзі скрикнули – на них дивилося лице Олега. Ті ж самі очі, гострі вилиці та пухкі губи. Побачивши їх, примарний Олег посміхнувся та підняв руку. У ту саму мить поряд проїхала вантажівка, повністю загородив собою велосипедиста.
Коли машина повернула на перехресті, друзі побачили, що примари вже нема. Олег ніби розчинився в повітрі, хоча, мабуть це була лише гра уяви? Хто зна.
Вони поїхали на кладовище не чекаючи річниці. Сиділи на лавці біля могили, пили пиво та їли курку гриль – те, що вони завжди втрьох купляли, коли йшли на Хортицю, або десь відпочити. Коли з їжею було покінчено, друзі курили та згадували минуле. Юрій дістав телефон – старенький «нокіа», який все ж таки був здатний знімати відео – та знайшов тридцять секунд, на яких Олег заточував тонкі гілки для шашлика. Якість звука та зображення були поганими, але навіть це відео прорвало плотину. Плотину, за якою накопичувались жаль, тортури втрати та біль.
Вони плакали. Як маленькі діти у пісочку, які загубили іграшку. Два чоловіка, проживши вже по чверті століття, сиділи й плакали. Спогади були ще нічого, доки вони залишались у голові кожного. А ось коли вони вийшли на екран телефона, тут вже було нічого не вдіяти.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!