Розділ 2. Вечір тільки починається
Вечір у парку розпочинався з легкого вітру, який грайливо торкався верхівок дерев. Кроки Меланії луною відбивалися від доріжки, а навколо панувала дивовижна тиша, ніби все завмерло в очікуванні чогось важливого. Меланія знала, що в парку є стара сосна — вона часто приходила до цього місця, щоб подумати. Але сьогодні їй здалося, що це дерево чекало на неї.
На землі, вкритій хвоєю, лежали білі пір’їнки. Її серце завмерло. Погляд інстинктивно піднявся вгору, і вона побачила сову. Білу, мов сніг, із пронизливими очима, які дивилися прямо на неї.
Сова мовчки піднялася з гілки, зробила великий круг у повітрі й зникла за деревами. Меланія стояла на місці, стиснувши руку в кишені куртки, де все ще був той маленький пух, знайдений зранку.
“Що це все означає?” — прошепотіла вона, але відповіді поки не було.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!