Не тоді...

Задивляючись в чужі очиці

Билось серденько все частіш

При танці зірковому

Били гради блискавиць.

Та не страшні прихистку

Теплії обійми мрій.

Крізь загублені місяці

Лунає мелодія поодинока.

Зруйнованих стін знаки

Втрачених доріг шляхи

Говорили нам серця

Що ніколи знов

Я не та

Запізно зрозуміла

Ти не той

Розійшлись зірки.

Горіли в тиші вогні.

Здається що байдужий

Мого серця бій.

Та чи це дійсно так ?

Мої думки все тікають

В минулі дні

Коли твого серця вогонь

Мого сягав та страх не давав...

Прикро що не тоді...

В холоді прихисток

знайшла душа твоя.

І в цьому вина моя...

Присвячено дорогій людині 🌹