***

Невже це все?

І океани позабуті.

Невже кінець, і світ погас?

Немов розкуті крила,

Обірвані тепер лежать.

А раптом...

А раптом це все сон,

І позабуті всі стежки погані.

А серце все живе та б'ється,

Ціле, мов кришталевий мармур.

Це сліпить, дурманить,

Біжить.

Ми старі, але в душі ще діти,

Які досі бажають любить.

01.04.2024