Що зі мною?
Глава ХІІІ
Що зі мною?
✦•┈๑⋅⋯ ✦ ⋯⋅๑┈•✦
7.40, Віка вже йде до школи з думками «💭Сьогодні я маю зібратись з думками, та розповісти правду, все буде добре! Так..? Має бути добре! Боже, я так хвилююся. Ну хочаб один плюс є - не буде алгебри..💭
Дівчата зустрілись коло школи, як завжди, але Катя чомусь зробила макіяж, та вдягла свою улюблену блакитну сукню, їй дуже личив цей колір.
- Ого, куди ж ти так вирядилася сьогодні? - спитала у неї Марі, коли Катя підійшла до дівчат.
- Та..просто так, захотілося хахах) Іноді у мене є натхнення щось з собою зробити) - трохи соромʼязливо відповіла Катя, та обернулась навколо себе, щоб продемонструвати свій лук.
-💭Ого, вона така гарна...А її запах.. вона так файно пахне, ніби ангел що злетів з небес💭 - подумала Віка, що просто мовчала і дивилась на свою подругу. Потім вона підійшла, і вдихнула аромат її волосся. Воно пахло карамеллю.. та чимось ще.. таким домашнім, і спокійним..
- Що ти робиш? - посміхнувшись, спитала її Катя.
- Ой.. - Віка навіть не помітила, що вона це робила. Ніби вона підсвідомо це зробила, вона не знала чому. - Просто, ти дуже файно пахнеш. Це якийсь новий парфюм?
Катя почала щось розповідати про духи, але Віка чомусь не слухала слова. Вона просто дивилась у її шоколадні очі, та просто слухала її голос.
-💭Так стоп.. що зі мною?💭 - раптом, ніби прокинулась Віка.
-💭І що це було... якийсь гіпноз чи що.. ну добре, не важливо, вже рівно восьма. Ми маємо йти у актовий зал💭
Через пару хвилин, Віка із дівчатами вже сиділи в актовому залі, та чекали початку.
-💭Тааак Віка, зберися, давай, зізнайся.
А як сказати? «Дівчат, я маю вам у дечому зізнатись?» чи... блін, так страшно💭
Минала хвилина, дві, пʼять, та Віка все ніяк не могла наважитись зізнатись.
Тим часом, на сцену виходили 2-3 класи, та деякі діти з цих класів читали якісь вірші. Віка не могла зізнатись, тож просто дивилась на сцену, та слухала вірші.
Та раптом, на сцену вийшла.. Аня?
-💭Точно, а я у неї і не питала де вона навчається.. Ну це логічно що у цій школі, вона найближча до її дому.💭
Аня читала якийсь нн вірш про любов. Як же нудно. Після цього якась вчителька, що брала ніби «інтервʼю» у дітей, спитала у Ані, що таке любов на її думку.
- Хмм, - дівчинка задумалась. - я думаю, що любов, це коли тобі по-справжньому комфортно з людиною, коли ніколи не даси її в образу. Це коли тобі подобається її переваги та недоліки, коли ти сприймаєш людину такою, яка вона є, і коли ти готовий, бути з нею поряд, незважаючи на всі перешкоди. Любов - це коли ставиш інтереси цієї людини навіть вище за своїх, коли тобі не всеодно на емоції та почуття цієї людини, та коли ти готовий віддати все, щоб ця людина була щаслива.
- 💭 Ого..💭 - Віка дуже здивувалась. -💭 Їй ніби-то 8 років, та вона така розумна.. навіть я до такого не додумалась би💭
Віка аплодувала Ані гучніше за всіх.
Через декілька хвилин, Катя сказала дівчатам:
- Дівчат, тут якось нудно. Не хочете піти в туалет? Я подивлюсь чи не змився мій макіях, та і впринципі порозмовляємо там.
- Оо давай - сказала Віка. - тут і справді доволі нудно.
Дівчата пішли у туалет двоє, та їх відмазка для вчителів була «там двері не закриваються, одна буде тримати», та їх відпустили.
Коли Катя підмальовувала губи коло дзверкала, на її телефон прийшло повідомлення від Марка, та коли Катя його прочитала, вона була дуже шокована, та була готова цієї ж секунди розплакатись.
- Що там таке? Все добре? - спитала у неї схвильована Віка. Чомусь, Віці стало дуже страшно за Катю, коли вона побачила її у такому стані.
Катя показала Віці переписку з Марком, та Віка була шокована не менше ніж її подруга.
Марк:
Між нами все закінчено, це була гра.
Катя плакала.
-💭А вона, походу дуже любить його..💭 - подумала Віка, дивлячись на те, як гірко заплакала дівчина.
- Ну.. слухай.. - Віка підійшла до Каті, та співчутливо обійняла її. - Якщо він такий дибіл, що грався із твоїми відчуттями, значить він просто придурок, який не достоїн навіть твоєї сльозинки. Ти собі ще знайдеш у 100 разів ліпшого за цього. Шкода, що таке з тобою трапилося, але всеж-таки добре, що ти дізналася що він даун і тепер не будеш з ним гуляти.
Дівчата ще стояли хвилину, а може і дві, в обіймах.
Катя повернулась до Віки, та подивилась на неї своїми каріми очима.
- О боже, дякую за підтримку, мені справі зараз стало набагато легше.. Дякую що ти є у моєму житті.. я так тебе ціную.. - На цей раз, вже Катя обійняла Віку.
Чомусь, Віка ледве не розстанула від цих слів. Напевне, Катя перша, хто їй таке казав, але коли Катя ще і обійняла її, дівчина ледве не провалилась під землю. Ці обійми були такі ніжні.. такі спокійні, ніби Віку тягнуло до Каті, мов магніт.
Через деякий час, Катя відійшла від обіймів, та знову, тим самим теплим поглядом подивилась на свою подругу. Віка побачила, що туш Каті потекла, тож взяла серветку у руки, та витерла її макіяж, зі словами:
- Ти дуже гарна без макіяжу, справді дуже.
- Дякую. - посміхнулась Катя.
Але тут, Віка помітила, що коли Каті стало погано, вона готова була зробити все, щоб їй стало ліпше, а потім, згадала слова Ані:
«...коли тобі не всеодно на емоції та почуття цієї людини, та коли ти готовий віддати все, щоб ця людина була щаслива.»
-💭Тобто.. по логіці...
нєнєнє.. таке взагалі можливо?💭
- Кать.. - сказала Віка
- Що, Вікулічка моя?
Віка ледь не взлетіла в небо від таких слів, але всеж взяла себе у руки, і спитала:
- А що таке любов, закоханність? Я ніколи цього не відчувала, а ти вже закохувалась у Марка наприклад.. можеш пояснити будь ласка?
- Звісно.. - дружелюбно відповіла Катя. - це таке відчуття.. нуу.. коли ти хочеш бути поряд з людиною, коли тебе тягне до неї мов магнітом. Це коли якщо людині сумно, то і тобі сумно, і ти готова на все, щоб їй стало весело, та вона не відчувала негативних емоцій. Коли у тебе літають метеликі в животі, від якогось погляду тої людини на тебе, або.. я не знаю.. якщо вона тебе мило називає.. ну якось так короче.
Віка замовкла. Вона була шокована.
- Але ж це між хлопцем і дівчиною, так? - зі страхом, промовила Віка.
- Ну.. в можму випадку так, та і вприцнипі найчастіше так.
-💭Ну і що зі мною? Я якась...странна? Мені здається, щось зі мною не так💭
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!