Психолог для психолога

Яке ж цікаве почуття дежавю...от наче вже бачила цю ж саму картину, де Лайт напівголий стояв поряд з ванною, але серце все одно якось недобре сіпалося. Чи того від нового ракурсу, де він схилившись над ванною мив своє довге волосся, чи то від того, що я перенеслась якось біса в ту кляту саму кляту ванну і він фактично вперся мокрою головою в мої ноги.

Особливо задуматись про це не давало відчуття певного тріумфу, бо Найт нарешті таки дійшло, що її недокоханцем виявився програміст. Мене оминула велика катастрофа, ще й додому безплатно доставили й ніжкам не довелося сильно страждати. Це було настільки чудово, що я після першого шоку не втрималась і обійняла мокру голову Лайта на кілька секунд.

— Як же я тебе люблю! — із захопленням промовила, вилазячи з ванної та роззуваючись. Стояти в мокрих кросівках було зовсім неприємно.

— Що...? — шоковано вимовив Смайлз підіймаючи мокре волосся з якого струмком текла вода. — Ти серйозно...?

— Жартую звичайно, — посміхнулася, кидаючи йому рушник на голову. — Але сьогодні ти мені дуже спростив життя своїм прокляттям. Це було от дуже вчасно!

— Ніколи не думав, що ти мені зізнаєшся в коханні, коли я стоятиму мокрий та ще й раком. Навіть в жарт, — буркнув чоловік та закрутив на голові рушник. — Не думаєш, що це не надто романтично з твого боку? Могла хоча б почекати, коли я випрямлюсь.

— І що це змінило б? — резонно зауважила, не розуміючи претензії.

— Я хоча б не подумав би, що ти зізнаєшся в коханні, бо я тобі поклоняюсь. А так, два в одному — і прислужником відчув себе, і обламала. Тепер стою і думаю — чи це зад в мене не досить відповідний для тебе, чи це ти відьма і бачиш в скільки авантюр та проблем, цей зад збирається залізти.

— Скоріше друге. В тебе тої п'ятої точки вдвічі менше, ніж тобі на неї роботи шукають, — іронічно відповіла. — А голови взагалі втричі менше, ніж на неї скидають проблем.

— А ти думаєш я чого такі довгі коси відростив? То щоб проблемам було місце де жити, — мило надув Смайлз пухкі губи та накинув на себе халат. — Вони ж стікатимуть по них і в сусідів знизу буде потоп у квартирі від чужих скарг! Я ж збанкрутію на оренді квартири, а мені не можна, мені ще дитину з тобою вирощувати.

— Яку це "дитину"?! — витріщилася на нахабну посмішку чоловіка, не здатна згадати, коли це ми з ним встигли завести спільну дитину.

— Гарну таку, — м'яко промовив Лайт, проходячи повз мене на кухню та змушуючи йти слідом чисто з цікавості. — З моєю вродою, з твоїм буркотливим характером. Яка своєю впертістю та стресостійкістю перепре кого завгодно. Певно по спадщині дісталася через те, що ми обидва психологи.

— Знущаєшся?

— Ти що! Святу правду кажу! Наш Кріс сьогодні своїми пухнастими лапками мало того що відкрив передплату, так ще й примудрився потрапити в бестселери після першої доби! — пишався Смайлз, наливаючи чай нам обом. — Ти хоч читала про що він писав?

— Лайте, я психолог. Мені чужих проблем вистачає в житті, щоб я про них ще й читала в книгах, — розсміялася. Після такої роботи взагалі втрачаєш надію, що колись захочеш читати про чиїсь проблеми.

— Дарма, я тобі скажу. Він у нас дуже адекватний на диво. Навіть не знаю, в кого він такий, якщо ми обидва в силу професійної деформації такі пришиблені.

— Ти так кажеш, ніби інші автори пишуть щось неадекватне. Він мало чим від них відрізняється, — відповіла, ігноруючи бажання Лайта завести собі руде недо дитинча. — Всі люди мають свої недоліки, навіть ми з тобою. Це нормально.

— Нормально чи ні, але ти просто почитай ці анотації. У тебе коси дибки стануть.

— В мене?! — щиро розсміялася від такої нісенітниці. — Та в мене вони вже навіть не випадають, а вилазять і вростають поруч! Що мене може здивувати?!

— Думаєш не зможуть? — хитро промовив Лайт. — Тоді давай договір. Якщо зачитане мною тебе не здивує, то я виконаю твоє бажання. Але якщо здивує — то ти моє.

— Домовились! — зраділа, вже вигадуючи варіанти бажань. Може змусити його піти на роботу, а самій якось налякатися та телепортуватися вже у свій кабінет? Чудовий план помсти!

— Чудово. Слухай тоді та тримай брови пальчиком.

Святі автори...я не знаю, як Смайлз примудрився відкопати такі приклади рекламних анотацій, але порада тримати брови була дуже і дуже гарною. Чим більше слів мені читав цей хитрий лис, тим більше я розуміла, чого до мене ходило стільки нещасних людей з викривленим світоглядом. Я навіть не знала, як це назвати, якщо чесно. І що найстрашніше, тих авторів читали сотні таких самих істот.

— Ти тримай, тримай, бо я далі читаю, — підтакувати Лайт, сміючись з моєї реакції. — "Під час восьмої річниці, невинна Мурка вирішує зробити сюрприз Барсіку та влаштовує пристрасну ніч. Після закінчення, лежачи в обіймах та вилизуючи животики один одному, вона пропонує йому виконати будь-яку забаганку. А той просить її запросити до їхньої лежанки свого братика — Пушка. Після відмови, владні коти придумують план, аби здійснити свою мрію. Нова пристрасна ніч приводить їх до чогось незвіданого та цікавого...".

— Пухнасті дзвіночки... — прошепотіла я, намагаючись усвідомити всю купу діагнозів тих пришиблених котів. — Це ж мрія для психолога. Там же ту трійку хвостів можна лікувати вічно від розладів... Ти тільки уяви...він же їй це запропонував після палкої ночі. Значить замість неї, він в ліжку думав про Пушка. І не те щоб я проти цього, але він його брат.

— Я тобі більше скажу, там по сюжету Барсік споїв її валеріяною і без згоди таки реалізував усе це.

— Вона йому хоч на ранок роздерла морду...? — спитала, молячись всім всевишнім. — Вони ж її фактично використали. Вона точно мала їм вуса повисмикувати та написати на них заяву. Це ж який сюжет! Певно тримається в топі "Жахів" та "Драм".

— Взагалі-то в топі "Сучасних любовних романів" та "Еротики". І хочеш я тебе доб'ю? — серйозно запитав Смайлз, а я відчула величезну підставу.

— Вона, як жертва, втекла від цих покидьків та не заявила на них через страх? — запитала. На жаль, таке теж траплялося. — У мене були й такі клієнтки. Зламані, розбиті, ніби ляльки. Я не можу їх звинувачувати за те, що вони побоялися помститись. Це важко.

— Краще б так і було. Але ні. Мурка була в захваті та вони зажили разом всі. Довго і щасливо, доки зла собака їх не розігнала.

— Це як...? — не зрозуміла я, здіймаючи брови від здивування. — Її п'яною втягнули в ліжко, а вона на ранок щасливо кинулася на них...?

— Ага. Це навіть для Стокгольмського синдрому занадто. В мене самого коси дибки стали. — співчутливо погладив мене по голові чоловік, поки я намагалася перетравити цю річ. — Певно той кіт, що писав її, перенюхав валер'янку. На тверезу голову такі речі описувати як кохання не вийде.

— Скажи мені, що Кріс не пише такого, а? — благаючи подивилася в очі Лайта. — Якщо він почне додавати мені роботи через такі божевільні книги, я його каструю, їй богу. І посаджу на антивалеріяновий режим.

— Наче ні, але читати себе він не дає. Каже, що сюрпризом буде.

— Сподіваюся не таким, як для Мурки. Єдиний трійничок який я допускаю у своєму житті, це ти, я і Кріс. Він принаймні точно не скористається мною! І тобі не дасть! — аж сіпнуло мною.

Добре, що такі жахи залишалися лише в книгах. Погано, що ці книги читали нелюді й проєкціювали їх на себе. Бо після прочитання двох таких "шедеврів", клепку відіб'є повністю. Читач почне думати, що це нормально. Що насилля не таке вже й погане. Що якщо це комусь сподобалося, то і йому має подобатися. Що...

Боже...скільки ж до мене прийде ще нелюдів у кабінет через ось таку дурню..? А тим котам що? Зловили хайп на темі, отримали високі перегляди, заробили гроші й живуть щасливо, поки їхні читачі звинувачують себе в тому, що вони "не правильні", бо проти насилля. Тільки ті коти чогось не хочуть жити у своїх книгах. Бо розуміють, товсті котяри, що там зовсім не віє коханням.