Три причини

Перша причина у пам'яті чорна,

Пахне травою, болотом й землею.

Влізла у теплу та слизьку багнюку,

Влізла не тілом, а тільки душею.

Чула палкі та фальшиві слова,

Назустріч до них я відкрито ступала.

Лунали, і кругом ішла голова...

Вкрали довіру, що в серці тримала.

За ниточки ляльку тягнули мене,

Сховати під маску лице намагались.

Вірила, думала що обмине,

Надія і розпач у серці змагались.

Стиглая вишня й дешеве вино,

Сліпить в очах, хоч на вулиці темно.

І у багнюці спускаюсь на дно:

Муки стерпіла, та тільки даремно

•

Друга причина як списом у серце,

Очі до неба свої підіймаю:

Небо синіє, очей то люстерце..

Саме такою причину вбачаю.

Холод і сніг, заметіль, завірюха,

Та дуже швидко стихає те лихо,

Іній сідає у душу і втома,

А навкруги одиноко і тихо.

Лід розбиваю нестримно руками,

Б'юсь, наче хвиля, о камні та скелі.

Прагнення сонця, тепла, але поряд

Тільки засніжені білі пустелі.

Гумка з ментолом й гіркий шоколад -

не естетичне таке поєднання.

Побудувавши стіну барикад

Витримала і такі я стенання.

•

Третя причина на колір як сонце -

Вогняна куля у небі палає.

Хочеться світла руками торкнутись,

Але драбини для цього немає.

Манить яскравість, польоти у мріях...

Вихід я із лабіринту шукаю.

В серці ще досі живе та надія,

Я її поблизу себе тримаю.

В ілюзіях тану і в них розчиняюсь,

У сні відчуваю тепло, та замало:

На казках і міфах прекрасно я знаюсь,

А в тліннім житті щастя повз пропливало...

Льодяник з яскравим смаком апельсину,

Хвилину на тиждень я знов простягаю,

І усвідомивши власну провину...

Здаюся, і білий я стяг підіймаю.

•

Причини є різні, та сутність одна:

Любов спричиняє не тільки дива,

Кохання – не те, що спочатку здається,

І тьмариться розум як серденько б’ється.