Межа Ілюзій

"— Ти знову намагаєшся втекти від себе, — уже змією сичав йому у самісіньке вухо ще знайомий голос. Він не розумів, чому ці провали стали такими страшними. Він не міг сказати, де закінчується реальність і починається ілюзія. Здавалося, що кожен дзвінок, кожен звук став націлений саме на нього, на його слабкість, його страхи." "Здавалося, що всі недоліки існування в цьому світі можна забути, якщо обійняти свого вірного друга. Кирило засміявся, затискаючи іграшку, і відчув, як світ повільно повертається на свої місця. Але гучний дзвін знову вирвав його з цієї короткої ілюзії спокою. Дзвіночок Варка дрібно тремтів на нашийнику, ніби був передвісником чогось незбагненного."