Хаос із Пауз (Що тебе радує?)

«Що тебе радує?» — мене запитали

(вслухаючись в слова що умить зазвучали

від íстинного я — не вчéного буттям

Повтóрю мóв маля, для мéне теж вíдкриття):

Радує пісня — ще не напúсана

звучить вона ясно — і завжди сучасно

Якби можна було — доторкнутись до нот,

я би їх зібрáла, — й НЕ ними — З НИМИ грала

Рáдує гóлос — мóв у росí кóлос

Тремтить рівно в такт — Душі щирий акт

а словá, здавáлося б, давнó уже втрáчені,

рáптом знахóдять свíй шлях у побáчене,

у світ проговореного — твоїм гомоном

знóву нескóреного — нáдсвідомого

Радує, як музика зшиває розірване —

людей та їх мрії — як міст понад прірвою

Ніби життя на мить стає симфонією,

де кожен звук — є на місці своєму

Радує можливість тут вільно дихати,

Іще світú творúти, чумацьким вóзом їхати

Бýти людúною — яка мáє дар чýти

(І я не про слýх — трішки буду абсýрдити)

чýти — знáчить побáчити — Тé що прихóване;

розгадати всі шúфри між словами дивóвими,

Вловúти чужу німоту, та здáстність зчитати погляд

Як зламану стрічку фільму (я трішки в нуар порину)

Почути мелодію — душі незнайомої

Як старúй саксофóн — нóчі робóчої дóвгої

Без яскравих нот — замісто паузи постріли

Новий Темп і ритм! Знайти вихід із поспіху

Співати разом зі світом,

буяти пишним квітом

І дати спробу нову,

старому саксофону

Агов, ти і є він — а він то є я,

ми тýт із тобою — творимó це життя

А крóв вогняно-червóна, біжить по тíлу, і в скрóні

Лунає хáос із пáуз і різнобáрвних гармоній,

Де тишу змінює грядá гучнúх нот,

Що відносять нас хвилями радіóчастoт

2024:12:15:16:50