Обачності раб
00085
Мовчання як гріх
Невагома душа в затишні хвилини будує кордони,
Промовисто плача,
Невпинно спіша,
Стрибає в безпеки міцні перегони.
Що сказано — тінь,
Що заховано — скарб.
Втонути в тіні таємниці — прокляття.
Обачності раб, невагомість понять.
Зітлівши , згорить невмоленно багаття!
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯