хуга.

...воно, певне, так завжди - коли бачиш, що зима не схожа сама на себе, починаєш собі її вигадувати...

******

одразу всі перетворились дні

в пусте ніщо, в скорючене металля... -

розбився час, розсипались деталі.

дзигар зірвався з цвяха на стіні.

мете метіль в тумані небуття,

жене сніги в безобріях пустелі.

прийдешнє гине. вбите в сьогоденні!

і спогадам немає вороття.

...яка різниця що, коли було.

і байдуже - учора чи сьогодні.

у цій бурхливій сніговій негоді

тебе нема!...є лиш тмосиве тло.

заблуканий в нестерпній білій млі.

строщив життя мов зледенілу книгу.

у безчассі, захований у кригу

зісковзуєш в байдужості у тлін.

і до зіниць, до вуст твоїх рясні

снігисніжинки вмерзлися ажурні -

мов завірюхи вибухова гура

дзигар зірвала...той...що на стіні...

секунди зникли. та спинилась мить

рішучим кроком в зникненні у часі.

...а віхола в полоні, чи в напасті

по склу шкребеться. тихо скавучить.........