Ялинка і хлопець, схожий на неї
Максу довелося вигадати історію про заробіток на домашніх роботах для однокласників, аби пояснити сестрі, звідки він взяв гроші на барвисті кульки з дерев’яної коробочки, що знайшли свій притулок на ялинці.
Хлопець дуже любив Новий рік. Але любив по-особливому. Щемливо. Дивлячись на потріпане штучне деревце, яке цього року вбралося у дійсно красиві іграшки, Макс грівся теплими спогадами про бабусю, але сумував від того, що більше не має чого згадувати.
— А я схожий на тебе, Ялинко… — тихенько промовив, перебираючи пальцями гілочки. — Так само намагаюся бути цілісним. Прикриваю, дірки в моїй душі, як ти кульками місця, що давно обсипалися, школою, спортивною секцією, псевдо друзями, — дійсно, він ніколи не сприймав Антона, Лізу й Олега як по-справжньому близьких людей. Дуже хотів, але виходило лише вдавати дружбу, аби не залишитися геть самотнім. — Псевдо надією на те, що сестра мене полюбить… — вказівним пальцем посунув жовту кульку трохи вбік, відкривши те місце на гілці, де красувався оголений залізний стрижень без зелених голок. — Та тільки ми обоє знаємо, це лише прикраси, які не є частиною нас. Варто їх зняти — і лишиться старе, гидке, обскубане штучне дерево та хлопець із сірим екраном замість яскравих картинок дитинства, такий «щасливий» на порозі Нового року, що розмовляє з деревом.
Ні, Макс не песиміст. Хоча й оптимістом його не назвеш. Хлопець був реалістом, який розумів, що колись стане дорослим чоловіком, який матиме всі шанси облаштувати своє життя значно краще, створити сім’ю, в якій пануватимуть любов та взаєморозуміння, відшукати справу і людей, які по-справжньому грітимуть душу… Однак то буде в майбутньому. А що робити з роками, які вже викарбувалися сірими фарбами, які ще буде прожито так само? На жаль, деякі дірки нічим не залатаєш.
Та годі думати ці думки! Зараз таки вже тридцяте грудня і в нього є ялинка з красивими кульками. А це не так і мало.
Макс розстелив ліжко, вимкнув світло і пірнув у ковдру, обмотавшись нею, немов рулетом. Втупився поглядом в темний силует святкового деревця, посміхнувся і заплющив очі. Провалюючись у сон, він відчув, як по той бік повік щось миготить. Подумав, що це схоже на гірлянду, але її в нього не було.
«Певно вже засинаю», — подумав і дійсно заснув. А в кімнаті продовжила миготіти ялинка. Але не вогниками гірлянди. Раз за разом виблискували барвисті новорічні кульки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!