Мрії у барвистих кульках

Навколо Макса витали величезні кульки. В їх діаметрі могла б поміститися довжина його зросту принаймні півтора раза. Він йшов кудись вперед, відхиляючись то вліво, то вправо, аби не зіткнутися з матовими різноколірними велетнями. Хлопець так розгубився через ситуацію, в якій опинився, що не одразу помітив: на кожній іграшці щось намальоване. Вирішив придивитися — сюжети виявилися різноманітними. Це навіть не малюнки, а цілі картини, написані на кульках.

Хлопець розгледів кілька закоханих пар, котрі або обіймалися, або цілувалися, дівчинку з маленьким білим песиком, яка завмерла в моменті, де пухнастий друг облизує щоку своєї господарки, хлопчика, що грався іграшковою залізною дорогою, двох жінок в довгих пишних сукнях, що скидалися на людей не з нашого часу, юнака з друкарською машинкою в оточенні книжкових полиць, чоловіка в дорогому костюмі з планшетом в руках, котрий застиг в активній жестикуляції перед інтерактивною дошкою, літню жінку біля Ейфелевої вежі, юну дівчину в оточенні зграйки дітей — також явно не з нашого часу, розпатланого чолов’ягу, одягненого в білий халат, з колбами в руках, зовсім юну дівчинку, не старше чотирнадцяти, з новонародженим немовлям на руках…

Сюжети картин можна перелічувати нескінченно. Скільки б Макс не йшов, дорога не закінчувалася, а кульки все з’являлися і з’являлися. На них зображені люди різного віку і статі, красиві й не дуже, хтось один, хтось в парі чи гурті, деякі належали нашому часу, інші — явно жили одне, два, а то і кілька століть тому.

Очі хлопця вже аж почали стомлюватися від багатства деталей, коли він помітив, як десь вдалечині якась пляма стрімко збільшувалася. Спочатку вона була маленькою і темною, потім збільшилася і почала жовтіти. Цікавість переросла в тривогу, а та — у страх. Матова кулька стрімко наближалася, ні, буквально мчала до нього із шаленою швидкістю. На нього! Макс зрозумів, що справа починає тхнути смаленим, розвернувся на сто вісімдесят градусів і кинувся тікати. Пробіг так кілька десятків метрів, озирнувся — кругла переслідувачка була значно ближче. Хлопець знову рвонув з місця. Спробував просто збігти вліво, подолав пристойну відстань, озирнувся і не повірив власним очам. Кулька була ще ближче. Додав швидкості, спробував бігти в різні боки — безрезультатно. Став. Кілька секунд постояв, переводячи дух.

— А може… — пробубнів собі під ніс і побіг на зустріч переслідувачці. Він подумав, якщо тут все так дивно, то, можливо, потрібно рухатися на зустріч, аби втекти. Але швидко зрозумів, що теорія хибна. — Фігня план… Фігня пла-а-а-н!.. А-а-а-а!!! — знову обернувся спиною до кульки й помчав так швидко, як тільки міг.

Втім, звук, з яким величезна шалена штуковина ніби розрізала повітря стрімко наближався. В якийсь момент у Макса геть не лишилося сил. Він спіткнувся і приземлився на карачки. Спробував підвестися не менше сотні разів, якщо вірити відчуттям, але не встигав хлопець пробігти й пари метрів, як знову падав. Ніби в нічному кошмарі!

Макс перевернувся і приземлився на п’яту точку. Куля була вже зовсім близько. Він спробував задкувати, але в момент, коли відстань скоротилася до пари метрів, міцно стиснув повіки, готуючись до вірної загибелі. Та пройшла секунда, дві, десять, а хлопець все ще залишався живим. Бідолаха відкрив очі й спершу здалося, що світ пожовтів. Але виявилося, що то просто переслідувачка зупинилася в кількох сантиметрах від нього.

Макс обережно піднявся і повільно відставив ногу назад, не зводячи очей з кулі. Та більше не рухалася. Геть осмілівши, хлопець обійшов її по колу. Виявилося, на ній не було малюнка. Стояти на місці страшно, йти геть — також. Нарешті спробував повільно задкувати, не відводячи погляду  від переслідувачки. Та своєю чергою почала так само повільно рухатися за ним.

Зупинився. Вірніше, зупинилися.

— Гаразд. Що буде, те буде, — сказав Макс і поклав праву долоню на матову поверхню.

В ту саму секунду щось під його рукою спалахнуло яскравим світлом. Згасло. Знову загорілося. І знову згасло… Явище повторилося ще кілька разів, а потім від долоні в різні боки почали розповзатися, мерехтіти кольорові смуги та плями. Хлопець прибрав руку, але дійство продовжувалося.