Крах супокою
10084
Шукати знищене...
І скаже тиша,- Я навік пропала.
Шукай в туманах, мовби ще жива.
Шукай у водах: я тоді втопала.-
І ти знайде́ш, на мить, на день, на два.
А далі - крики, далі - знову рани.
Кипить омана, тисне чорний дим.
У пісні птаха стогне вовча манна,
У соло вітру б'ється подих рим... -
І я прийду, схилюсь до тебе тінню,
Торкнусь вустами сонно-білих вій:
І ти пізнаєш ту жагучу й плинну
Мою весну - земний, стражденний бій...
17.12.2024
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯