Памʼять наче попіл

Пам’ять, наче попіл, сиплеться в долоні,

Все, що любиш, тане в присмаку журби,

І зникають мрії, мов на хвилях човен,

Що розбився раптом серед гіркоти.

Скільки ще блукати у сльозах безкрайніх?

Скільки ще шукати світла у пітьмі?

Але вітер шепче: в тиші, серед тайних,

Ми знайдемо спокій у вічній зимі.