Вальгалла кличе нас!

Навколо нас лиш крига та сніги,

Ми виснажені битвами тяжкими.

Хай наші молитви почують боги,

Бо гинуть в муках страшних побратими.

Мечі і сокири блискучі в крові,

Безстрашні погляди до обрію полинули...

Йдемо ми крізь біль та бурі снігові,

Ярли давно вже в різанині загинули.

Дракари, на мілководді пришвартовані,

Палали, мов очі Локі, від ворожого вогню.

Отруйні стріли в серця нелюдів спрямовані,

Ми рвали мечами їхню плоть без жалю.

Випробування Валькнута не всі пережили.

Сила Тора боронила нас, задавала мету.

Молились на Відара й Одіну дари несли.

Не знищить жоден ворог нашу віру святу!

Поранення ці не затягнуться на шкірі.

Судомні вдихи... Ось і погляд згас.

Ми чуєм мелодійні голоси валькірій

І знаєм, вже Вальгалла кличе нас!