Мерзлий поцілунок
30086
Розбий себе холодом...
Втомилась від холоду: він обпікає губами,
Жадано кличе у вирій невід-мерзлоти,..
Стягує осінь, в яку я пірнула думками,
Навіює спомин... в оазі полин-пустоти.
Втомилась від затінку: він оперізує соти,
Змінює сяйво на кинуті часу вогні...
Лише б не втонути, допоки не зіткано води,
Лише б не розбитись об скелі, надійно пусті...
Втомилась від погляду - раннього дотику грому.
Сонними крилами дихає статний ліхтар.
Втомилась від омуту - в ньому багато порому,
У ньому заліг невимовно розтятий муар...
21.12. 2024
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯